З Днем української писемності та мови!

Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову

Ліна Костенко

Давно минули часи, коли мова була простим засобом комунікації. В сучасному світі мова – то генетичний код нації, мірило її самоідентифікації, освіченості і культурного розвитку.

Історично так склалося, що нас, українців, віками намагалися позбавити мови. Затерти самоідентичність, позбавити права бути собою, мати власну культуру, етичні й етнічні цінності. Та ні московським царям, ні російським імператорам, ні срсрівським генсекам цього не вдалося. І наразі ми маємо прекрасну мелодійну й співучу мову. Та, на превеликий жаль, навіть зараз ми мусимо боротися за неї. І ця боротьба триватиме, допоки не паде кремлівський Барад-Дур.

І дуже боляче і прикро дивитися, як самі українці, зі злого умислу а чи з власного невігластва, скалічені безликістю срср чи задавлені постколоніальними травмами, щиросердо допомагають ворогу нищити самих себе. Боляче, що у власній країні ми мусимо приймати закони на підтримку власної мови. І мусимо боротися! Адже у цій боротьбі не можна стояти осторонь, не можна бути «какаяразніцем». Інакше вже завтра вбивати за мову почнуть по всій країні. Невже ми хочемо повторити долі Василя Стуса, Олекси Тихого, Ігоря Білозіра, Артема Мирошниченка, Миколи Балабатька? Адже тільки ми відмовимося говорити українською – загинемо, як нація.

Плекаймо рідну мову, бо вона в нас єдина і неповторна!

З Днем української писемності та мови!