Сяйво Різдвяної зірки

«Я Рудик, бо в мене рудий талісман, а не руде волосся», – так Рудик завжди повторює, показуючи амулет з яскравим камінчиком бурштину. Хоча волосся у нього, звісно, теж руде-рудісіньке у кожному неслухняному завитці. Вбраний він в блакитний оксамитовий костюмчик з білим комірцем, на ногах гостроносі чобітки з дзвіночками, а за спиною великі прозорі крильця.

У різдвяний Святвечір він прибув з самої Лапландії до України, в місто Київ, – саме тут по численним розрахункам гномів найсприятливіші умови, щоб запалити Різдвяну зірку. Тут Рудику і стане в нагоді амулет з бурштином, який допомагає запалювати зірки.

Сонце повільно згасає, темрява спускається на галасливе заклопотане місто. Ельф Рудик летить на крильцях, дістає амулет з бурштином… Раптом лунає повітряна тривога. Рудик здригається від пронизливих звуків і кидається туди-сюди по небу, поки не забивається поглибше в хмару. Якраз вчасно. Повз нього з гучним ревом проноситься шахед.

«Мерлінова борода! – вигукує Рудик, притискаючи руку до грудей, його крихітне сердечко шалено калатає. – До такого мене в Школі ельфів не готували…»

Небезпека минула, але він все ще тремтить.

«Не дамо ворогам зіпсувати свято!» – думає Рудик і рішуче вилітає з-за хмарки. Майже повністю стемніло і зараз саме час запалювати зірку. Він простягає вперед руку з амулетом, але… амулета в ній немає! Він починає швидко обмацувати всі кармани на своєму костюмчику, та ніде не знаходить амулета. Холодний піт виступає на маленькому чолі. Він згадує, що якраз тримав амулет в руці, коли прилетів шахед. Виходить, що він його зронив. Рудик дивиться вниз. Він летить над центральною площею, де стоїть величезна ялинка. Люди починають виходити з сірих бетонних укриттів, багато хто вдивляється в небо, чекаючи побачити Різдвяну зірку. Шукати амулет було б все одно, що голку в стозі сіна.

Раптом Рудик помічає знайомий блиск бурштину. Його знайшов хлопчик років семи. Він хитро роззирається на всі сторони і збирається покласти яскравий камінчик собі у кишеню. Ельф зітхає. Часу обмаль. Але хлопчик, трохи подумавши, чіпляє яскравий амулет якнайвище на ялинку, мабуть вирішивши, що це з неї впала прикраса.

Ельф підноситься духом і, відчувши силу, промовляє: «Зірочко, засяй».

І Різдвяна зірка сяє. Її сяйво, сповнене магією ельфів і мріями людей, накриває всю країну. Воно, немов захисний щит, знищує небезпеку в небі.

Ельфу і радісно, і сумно… Один спокійний день – це мало чи багато?