Щоденник Різдв’яного Дракона

24 грудня

Ще один день, коли я так і не розгадала свою таємницю. Втім, торік в цей самий передріздвяний час, я, певно за покликом серця, вперше зайшла в паб під назвою “Хвіст Дракона.” Пригадую, як за баром сиділа жінка. Вона пила щось чорне і солодке: можливо колу з віскі чи ромом. А можливо кров. 

Вона на мене довго дивилась, поки я пила свою корону з лаймом. Врешті я заговорила з нею, бо тут в Ірландії це нормально, коли ти заговорюєш з незнайомцями. Я не пошкодувала, бо вона таки щось знала.

— В цей паб просто так не приходять. – Зненацька сказала мені вона серед розмови. – Ти певно Дракон!

Що я могла їй на це відповісти.

— А ну, підійми майку. – Махнувши рукою в мою сторону, віддала наказ.

— Вибачте, але я мало випила для цього.

Ми обидві розсміялися. Я на той час вже вміла жартувати як ірландці.

Врешті я нічого не втрачала і я підняла майку, де на ребрах під рукою зліва в мене виднілась луска: зеленаво-брунатна та шорстка. В Україні цю ділянку намагались лікувати як онкологію та все було марно. Тим паче ніяких негараздів мені ця зона шкіри по всьому тілу не спричиняла.

Саме вона тоді мені розповіла про зустрічі Драконів у Святвечір.

– Тут, в Ірландії існує повір’я, що кожен рік у ніч перед Різдвом на центральній площі міста збираються секретні Дракони: такий собі клуб анонімних чарівних істот.

Хтось має вуха, зуби, ба навіть серце Дракона. Не повністю, а лише елемент.

– Не забудь прийти завтра о шостій вечора на площу! Ти зможеш знайти відповіді на усі твої запитання.

Втім тоді я не прийшла, бо подумала, що вона просто п’яна. Я потім час від часу приходила до цього пабу та більше ніколи не бачила її там.

*** Дзвінок у двері.***

25 грудня

Вчора мені надійшов перший лист на мою нову адресу: нагадування про зустріч сьогодні від тієї жінки з пабу. Минув рік. Як вона знала, де я живу? Я ввечері пішла в центр міста і здивувалась: на площі було з десяток людей: усі вони тримали у руках ліхтарики.

— Вітаємо! – одразу помахали вони мені.

Я підійшла ближче: у них були драконячі вуха, нігті, зуби, а в одного навіть хвіст. Втім, це мене зовсім не бентежить, адже я також маю секрет: я маю шкіру Дракона.

Мій шлях лише починається. Настав день, що змінив усе.