Текст видалено на прохання автора
Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди
About The Author
Поміж барвистих спалахів: 13 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Дякую за конкурс, бо завдяки ньому цей твір взагалі вигадався.
Дякую тим, хто поставив “так”.
Хто поставив “ні”, натомість, хотілося б побачити якийсь відгук-причину (бо тут лише три коменти з зауваженнями й зокрема щодо технічних моментів, які вже в більшості виправлені), в іншому випадку, ваше “ні” нічого мені не говорить і не допомагає покращити текст.
Щось у вас, авторе, намішано різних стилів діалогів – частина через тире, частина через лапки. Я аж було спочатку подумала, що деякі репліки – то телепатія 🙂
Події розвиваються стрімко, я ледь встигала відслідковувати логічні ланцюжки. От провулок, яким міг би тікати вбивця – тут лежить напівмертва дівчина – мабуть вона вбивця? Все дуже поспіхом.
У синопсисі багато пригод і таємниць, і навіть кілька оце-так-поворотів чекають. Уривок загалом добре написаний, хоча я так і не склала єдину картину, чого ж очікувати від тексту – тут і любовна лінія, і триллер, і детектив, і подорожі між світами в різних пропорціях. Може, так і планувалося 🙂 Цікаво, як воно все сходиться докупи в повному тексті.
Дякую за враження!
Щодо діалогів: суцільні діалоги з тире мене напрягають, тож вважаю, що іноді варто їх “розбавити” прямою мовою з “лапками” й уточнюючими словами типу “сказав”, “спитав” і т.д.
Поспіх на початку, як на мене, відображає швидку зміну подій і знову ж таки виправданий. А ще – аби розкрити все, що треба, знадобилось поспішити на початку, бо 200К знаків таки мало. Твір якраз стільки і зайняв, а якби ж то почати ще розписаувати всі деталі… Плюс – не люблю затягнутої оповіді, коли в час поки опишеш, що діється, можна вже когось двічі вбити й оживити
За “оце-так-повороти” – дякую. Намагаюсь, аби твір був не банальним і непередбачуваним. Сподіваюся, це вдалось.
Щодо визначення жанру, справді, трохи важко, але повірте, у тексті воно все ідеально сходиться (трилеру, правда, я там не бачу ) А щодо любовної лінії, вона просто мусить бути. Погодьтесь: забрати лінію почуттів і текст розсипеться на друзки, там просто не буде про що писати, доведеться змінювати абсолютно все.
Враження від твору: спочатку пішов натяк на нуарний детектив і оповідь була стрункою та чіткою, але потім оповідь наче трохи зім’ялася. ГГ зустрів на місці злочину ще одну жертву (хлопчина чекав там кілька годин, чи що? я б порадила цей момент пояснити), потім раптом почав підозрювати дівчину, при цьому у думках називаючи її “він” та “покидьок”. Далі з’явився бородань, який одночасно торсав дівчину і притискав ГГ до стіни. І нарешті, дівчині зробили укол, а про кров, що сочилася з руки, всі забули.
Написано цікаво, але я б порадила вам, авторе, відкласти твір на деякий час, а потім гарно поредагувати його на свіжу голову.
Порада: “…Намагаючись встати після ситного сніданку, рука зісковзнула…” За такою логікою рука зісковзнула, коли вона ж, рука, намагалася встати. Але вставала людина, адже ж так? Такі речення краще перебудовувати, щоб виходило на кшталт: “Коли він намагався встати, його рука зісковзнула”.
Удачі на конкурсі!
Ну не цілком одночасно, але дякую за зауваження 🙂
Кров з мізинця сочилася тонкою цівкою і не становила небезпеки життю дівчини (Устим про це знає, тож йому важливо зробити саме основну процедуру).
Щодо “він” і “покидьок” в думках це тому, що він і досі не впевнений, що вбивця – жінка.
Нова жертва не чекала годинами. Все, що відбувається, діється орієнтовно в межах години. Пізніше по тексту все стає зрозумілим, а початок – так, трохи і має заплутати читача.
Перший твір, де інтригує не тільки фінал, але й початок.)
Дуже дякую. Це надзвичайно приємно.
Тобто Ви уривок склали з уривків? Якщо так, тоді зрозуміло чому було у мене таке відчуття. Так краще не робити, бо створює хибне уявлення про цілісність твору.
Відчуття “вигадки” мається в негативному значенні. От так як в мексиканських серіалах через ці “неочікуванні” поворити не віриш, що це може бути в реальному житті. От так у мене склалося враження, коли забагато співпадінь.
Треба було скоротити уривок, бо він би не вмістився у кількість знаків, тому так вийшло. Плюс якраз початок третього розділу повільний, а хотілось зацікавити, тож цікавинка якраз те, що подано на сайті.
Збіги у творі (так, їх ще буде пару штук згодом) може й здаються вигаданими, за вашим визначенням, але згодом все стає на свої місця.
Дякую за зауваження, при нагоді, може щось зміню, зважаючи на них.
Не хочу здатися набридливим чи наглим, але рекомендую виставити лише другий розділ без третього. Бо цей огризок третього псує плавність читання та сюжет і загальна оцінка твору падає.
Дякую. Це тільки фрагмент з твору на майже 200К знаків (а ще з’явився задум іще розширити історію). Насправді події розгортаються не так швидко. Як бачите, у третій частині є пропуск перед зірочками. Мені більше страшно, що якраз все тягнеться у творі дооовго 🙂
Що мається на увазі під “вигадка”? Звісно, всі твори тут вигадка. А з іншого боку, саме так і має думати читач, поки читає початок історії: це правда чи вигадка/марення? (У повній версії, сподіваюсь, це краще розкрито)
Початок сподобався, а потім, якось все так швидко почало відбуватись, що закралося відчуття, що це все вигадка заради повісті. А це не добре. Читач має вірити в те, що читає.