Одну машинку будь-якого кольору…

«Ми підкорили вогонь, підкорили природу. Але Всесвіт… Всесвіт нам ніяк не підкорити..».

– Погоджуйтеся, – менеджер в сірій сорочці припинив мовчазні роздуми Миколи бездушною усмішкою.

– Я ж нічогісінько не знаю про нову роботу. Навіть назви…

– Розберетеся в процесі: є багато відео-матеріалів, інтернет-блогів. Вистачить… – він знов зиркнув на хлопця, а потім почав щось друкувати на планшеті. – Цей проєкт – флагман нашої корпорації. Від його успіху залежить майбутнє усього приватного сектору галузі.

«Я всього лиш бухгалтер», – мовчки подумав Микола. Та в голову лізли інші думки. Пів години тому надійшов мейл з проханням допомоги сиротам на честь майже забутого свята – дня якогось святого, він вже й забув кого. Серед інших хлопець обрав найпростіше – одну машинку будь-якого кольору та будь-якого розміру. Вже й замовив онлайн – за десять хвилин доставка.

– То що скажете? – менеджер підняв очі, відірвавшись від екрану. – Копирасаєтеся десять років в бухгалтерії. Зовсім не хочете змінити рід діяльності? Це ж такий кар’єрний стрибок.

На останньому слові менеджер особливо наголосив.

Микола думав. Він чув, що Стігсон і Лозинський погодилися, та їх вже кілька місяців ніхто не бачив. Але ж в цій міжнародній компанії не прийнято сто років сидіти на одному місці: під лежачій камінь самі знаєте… Не погодишся – виженуть, а далі що? Повернутися на Землю? Там життя тільки для заможних. Знайти роботу в автоматизованому світі – те саме, що вхопити Бога за бороду.

Менеджер продовжував уважно розглядати кожний сантиметр Миколиного одягу.

– Давайте спробуємо, – нарешті здався хлопець.

– Ви не пожалкуєте, – очі співрозмовника запалали переможними вогниками. – Ходімо в інший зал.

Дорогою в невідоме Микола знов згадав про хлопчика. На скільки складне життя у дитини, що погодиться на свято отримати будь-що, аби хоч щось? І він може цим чимось зробити маленьку заплату на подертій стрічці долі малюка. Ця думка гріла зсередини.

Ось і зал для брифінгу…

– Не буду довго тягнути, – менеджер знов посміхався. – Ви той, хто вчинить перший гіперстрибок в історії людства. Корабель готовий. Маєте десять хвилин.

* * *

– Нічого не працює… щось пішло не так! Човен знов не повернеться… – Микола напружено слухав диспетчера.

Що міг зробити бухгалтер у відкритому космосі? Він обережно доторкнувся до скафандру там, де була кишеня. Відчув сховану в ній машинку, яку обов’язково відправить хлопчику. Колись…