Заголовок

Андрію, агов! Привіт – кажу. Ти чому такий пожований? Не вітаєшся! Cпиш чи що?

Я ворухнув головою в бік звуку й глипнув крізь щілини повік.

–         А привіт, Олю.

–         Я Люба! Міг би вже й запам’ятати! –  голос дівчини демонстрував чималий запас децибел.