Заголовок

– Якби кота так свого не любив, то і не врятувався. А так – зчинив галас через Фелікса – і тому ще дослідить сотню-другу родоводів, – відказала Пилихата.

– Який холодний злочин, обміркований, – зіщулилася Злата. – Осінній. Влітку-то наш Фелікс гасає без кофтинок.

– Час змотувати вудочки, дорогенька, – Пилихата погладила Злату по плечу і попрямувала до виходу.

От тобі і «квиток». Застаріле значення цього слова – «квитанція»… З позаминулого століття з нею балакали, чи що? Ох ці голоси, і не таке нашепчуть.

В дверях зіштовхнулася із бадьорим чолов’ягою. Детектив, котрого не дочекався хазяїн.

– Перепрошую, пані, – чемно посунувся він і звільнив прохід.

Пані… Оце вже краще за «шкапу».

– Як же я люблю сонце, – проказала Ганна Пилихата і підставила обличчя