Заголовок

Потім вони завважили несподіване поранення нашого генія, під руки повели його до авто, вивудили аптечку… Кум стійко терпів, зляканими очима перебігаючи з мене на трьох здоровил. Я бігала по воду і залишені на вікні штани, але все ж розчула шмат їх розмови. І тоді мене “попустило” остаточно.