Заголовок

Старший ельф-розпорядник розгублено потирав руки, до цієї ситуації він точно був не готовий.

– Ввви Санта?

– Я, – кивнула вона, продовжуючи підпилювати пилочкою блакитний манікюр з майстерно намальованими сніжинками.

– Але ж, – спробував було заперечити ельф, але замовк, важко ковтаючи повітря, аби не бути звинуваченим у політнекоректності. До цього повороту подій він був явно не готовий. Перед ним стояла Санта – велика, впевнена в собі жінка.

– Хочете щось сказати щодо моєї статі чи може кольору шкіри? – вона виразно підняла ліву майстерно вищипану і промальовану брів.

– Н-н-ні, – запнувся ельф, – ппросттто ми маємо переробити ваш костюм. Він… е-е… трохи…

– Замалий? – допомогла вона, усміхаючись із тією самою іронією, від якої ельфові захотілося раптом стати вдвічі меншим.

– Так! – радісно вихопився він, хапаючись за ідею, ніби за рятувальне коло. – Наш кравець вже працює, костюм буде готовий до вечора! Але нам потрібен ще один день…

– Чудово, буде вам ще один день, — сказала вона і, відклавши пилочку, додала: – Тільки переконайтеся, що в кишенях є місце для шоколадок. І кави. Бо працювати без цього я не збираюся.

Ельф миттєво записав вимогу в блокнот і поспішив до кравця, подумки молячись, щоб олені хоча б цього разу не створили нових проблем.

Але ельфа чекав ще один сюрприз. У дворі, де тренувалися олені, на нього чекали… лише олениці з гордо піднятими рогами.

– А де наші… егхм? – запитав ельф-розпорядник, озираючись.

– Пропили роги в барі, – пояснила одна з олениць, виблискуючи новою золотою підковою.

Старший ельф тяжко зітхнув:

– Ну що ж, цього року всі рятівники Різдва – жінки. Ще один день на підготовку нам точно знадобиться.

І хоч спочатку все виглядало катастрофічно, лише за день, коли Санта вирушила в подорож, сани злетіли в небо так упевнено, що в ельфів лишилося одне питання: чому вони не робили так раніше?

Різдво вдалося, а ельфи визнали, що іноді зміни – це найкраще, що могло статися.