Заголовок

Я – Ан`Есхатора .

Мій вид дійшов до вершин і водночас опустився в безодню.. Сягнув вершин науково -технічного прогресу. І моторошних глибин духової пустки. Старі ідеї віджили себе, а нові мало кому давали почуття великої мети, заради якої варто рухатися вперед. Локальні сенси, що їх пропонувала пострелігійна думка мало кого задовольняли, адже були надто сильно обмежені конкретним часом і простором, а глобальні наративи, що існували у часи віри в Вищу Реальність відійшли в небуття.

На щастя, сталося відкриття, що могло принести нам порятунок. Порятунок від загрози для власного духу.

Мій народ знайшов спосіб вийти далеко за лаштунки звичної для тривимірних істот реальності, виносячи свідомості у чотиривимірний простір. Тоді, у цьому стані « підключення» час перестає бути рікою, що несе вперед, а стає ще однією координатою — такою ж нерухомою, як висота, ширина чи довжина. Й реальність сприймається як єдиний чотиривимірний об’єкт.

Слід зазначити, що ми не можемо уздріти майбутнє. Чи це говорить про те, що воно ще не написане? Або таким чином всесвіт лише захищає себе від парадоксів? На цю тему все ще точаться суперечки.

Хай там як, а наш доступ до всього розмаїття часу -простору минулого – це справді невичерпний запас історій. Тож ми могли зосередитися на них й не дивитися на готове майбутнє, а отримати можливість будувати його через мудрість , яку можуть принести хронософи. Так називають мене і моїх колег . Ті що пускаються в мандри у пошуках сенсу. З нетерпінням я чекала свого часу і нарешті отримала дозвіл зануритися у вічність.

Відчуття? Складно описати це словами. Уявіть, що ви сприймаєте історію планети не як послідовність подій , а як неймовірно велике полотно.

 Десь на ньому видніється народження першої клітини , значно далі – еволюція багатоклітинних істот й розвиток свідомості.

Це єдиний, величний гобелен, де кожен момент часу — нитка, що вплетена в загальний візерунок.

І в цьому гобелені ми з подивом уздріли .. Щось неймовірне.. Архетипові структури, те, що зрештою назвали фракталами космічного духотворення. Немов підкорюючись паличці невидимого диригента утворюється мелодія , дивовижний ритм, що ми відчуваємо у течіях часу. Схожі історії повторюються знову і знову. Звісно, є значні відмінності, але не можна не помітити і разючі подібності. Окремі індивіди і цілі цивілізації відтворюють порухи душ представників здавалося б, геть інших видів , відтворюють у безлічі форм у різних часових відрізках. Порухи як майже непомітні так і надзвичайно важливі для світу. Унікальні технології дозволяли торкнутися їх розумів і відчути спорідненість й на цьому рівні. Відтак , ми почали сприймати все це як віддзеркалення єдиного, універсального патерну.

Наш народ довірив мені і подібним до мене велику відповідальність.

Ми випередили більшість з інших розумних видів в технологічній сфері. Але я , як й інші хронософи, вірю – ми маємо багато що почерпнути в духовній

 Ми можемо бачити все, але не впливаємо. Наша роль — лише спостерігати. Але в цьому спостереженні ми прагнемо віднайти вищу мету, прагнемо краще зрозуміти самих себе через віддзеркалення в душах інших видів. Так дивно бути здатними на неймовірні речі, але не розуміти навіщо? І ми захоплюємося тими, хто знаходив глобальні відповіді .

Я вирішила зазирнути у духовну історію двох планет – Землі і Тверді-для-вуликів. Ця ментальна мандрівка простором і часом мала допомогти мені і моєму народу якщо не дати відповіді, то краще усвідомити складність питань, що задають нам фрактали космічного духотворення.

Одна з обраних планет – Земля. Розумне населення являє собою біпедальних високорозвинених ссавців.

Інша – Твердь-для-вуликів. Батьківщина еусоціальних інсектоїдів, які також наділені розумом, а на вигляд нагадують земних мурах.

Можливо, я знайду лише нові загадки. Але і в цьому також присутня ваблива краса мандрів хронософів.