Заголовок

нько. Але твердо. На горизонті чорніють гори. Десь начебто дзюрчить вода, от до неї мені і треба. Сіра якась трава під ногами, чи то трава чи то дріт – хер розбереш. В темно-синьому небі без зірок – два місяці. Пахне чомусь гірко, наче паленим торфом. У нас, на Чернігівщині так пахне смог, коли ліси в Чорнобилі горять. Тут точно нема Чорнобиля. Тільки я в сірому подряпаному скафандрі, мужність і відвага, як там казали в академії – поллітра, тоєсть еліта світової космонавтики,