Заголовок

Розділ 1. Тиша після вибуху

Ранок починався як завжди — Київ поволі прокидався, а Ярина пила каву на тротуарі біля знайомої кав’ярні. Руде волосся спадало на плечі, а блакитні очі уважно спостерігали за кожним рухом навколо, бо у неї був погляд людини, яка звикла бачити більше, ніж здається на перший погляд.

Спека липневого ранку ніби заглушила місто — звуки ставали м’якими, приглушеними, ніби саме повітря просило тиші. Все навколо здавалося напруженим у чеканні: дерева стояли нерухомо, а важке повітря тиснуло до землі. Лише ледь відчутний вітерець час від часу ворушив листя, приносячи запах свіжої кави й теплої бруківки

Раптом у небі, поміж дахів, з’явився чорний дрон. Він завис на