Заголовок

Поки я відходив після трансферу в лікарні, сусіди купили собі годинник. Щоранку будив мене боєм, щовечора не давав мені заснути. Дивна річ, але врешті я звик — та й до того, що навіть навчився вгадувати час, коли був поза домом.
— От запитай, котра година, — кажу колезі, розминаючи свою нову залізну руку.
— А тобі не страшно, — вона ніяково посміхається, — що це якісь збої у твоєму… ну, знаєш, що там у тебе тепер замість мозку…
— Чого мені боятися? Це тільки органічне життя страшне.
— Ну, добре, — опускає погляд у підлогу; єдине, що її справді цікавить, — коли я вийду з лікарняного. — Котра година?
— Шістнадцята п’ятнадцять.
— Ага, — дивиться на екран мобільного з тією ж ніяковою посмішкою, — правильно.

***

Уже закінчувався грудень, тож я не бачив особливого сенсу виходити раніше січня. Ніхто доти не буде робити нічого серйозного, а я не надто розібрався з новим тілом, щоб випробувати його корпоративами. Але настрій у мене був бойовий, і я щиро вірив, що нічого в моєму житті не зміниться.
Сумніви з’явилися вчора.
Помітив, що моя сусідка виносила речі в коробках. Запропонував допомогти — вона впізнала не одразу, але погодилася. Живемо ми на останньому поверсі, їхати довго.
— А що з годинником? — запитую, доки ми затиснуті у вантажному ліфті по різні боки круглого столика. — Уже винесли?
— З яким годинником? — запитує здивовано, не дивлячись мені в очі.
— Старовинним якимось. А то постійно чую, як він у вас бемкає.
Вона знизує плечима.
— Не чула нічого.
— Хм. Але по іншу стінку ніхто не живе зараз.
— Може, це знизу?
— Може.
Я прислухався до поскрипування ліфта. Чомусь у ньому мені чулося цокання.

***

— Скажіть чесно, док, я втрачаю розум?
Пані докторка дивиться на мене з посміхом.
— Пане, це лише ваш інтегрований компонент.
— Мій… що?
— Тіло, яким ви користуєтеся, належало службовому андроїду. Годинник — стандартна деталь моделі. Ви не помітили, коли підписували папери?
— Знаєте, я тоді помирав.
Сніг падав на підвіконня й одразу танув.
— Що, кажете, цей андроїд робив?
— Робила. Нічого особливого: логістика, сфера обслуговування.
— Вона померла?
— У певному сенсі. Компонент можна вилучити, якщо бажаєте. Проста операція — простіша за те, що ви пережили.
Одразу вчув якусь брехню. У душі похололо. Ця андроїдка мала гендер і щонайменше кілька робіт, а тепер від неї лишилося тільки цокання.
— Що скажете?
— Знаєте, — посміхаюся, — до нового року дванадцять днів і чотири години.