Заголовок

Дуже гарне оповідання! Фантастична лінія чудово поєднується з реальною фактографією. Герої впізнавані і добре уявляються – і хитрий в’юн Вітьок, ладний поживитися на чому завгодно, Тарас із своєю позицією «яка різниця» і Леся з спокійною, непохитною відданістю Україні. Це, власне, три базові типажі, на яких і зараз можна «розсортувати» більшість населення України. І чимало уваги приділено саме тому, яким чином Тарас дійшов до стану «яка різниця» навіть попри те, що його батьки були патріотами. Як у нього формувалися нав’язані оточенням уявлення про «програму невдахи» та інші речі, які впихувались людям в голови у часи кучми-януковича. І проведено певне дослідження того, як людину можна зачепити й вивести з цього о стану і допомогти усвідомити, що для неї справді важливо.
«Багато із присутніх тут не думають, де вони будуть завтра» – дуже точно сказано! Чудово, влучно використані цитати з творів Лесі, які підтримують загальний перебіг розмов і аргументів. Дуже багато точних і актуальних визначень, які змальовують психологію тих чи інших шарів суспільства. Буквально кожна фраза несе цілком певний і точний сенс, і це мені дуже до вподоби.
Як на мене, тема оповідання наразі надзвичайно актуальна, бо проблема з «якарізничниками» зараз знову стоїть дуже гостро. А ще гарно написано. Дуже сподобалося!
І ще – у мене виникло враження, що Тарас – це таки сучасна інкарнація Кобзаря, тільки тимчасово зневірена і збита з пантелику.