Заголовок

Щоранку до школи під’їжджають шкільні автобуси та привозять цих істот. Я не розумію, навіщо ці потворні каліки ходять до школи зі звичайними дітьми. Їх одягають як дітей, з ними граються як з дітьми. Але ж це чудовиська! Без розуму та почуттів!

Ось хоча б ця – ніби дівчинка, навіть он бантика їй вчепили на голову. Обличчя в неї таке, ніби хтось вдарив у носа і вся пика прогнулася всередину та так і застигла.

Або цей, у зелених штанях. Коли він посміхається, стає страшно! Його зуби стирчать на кілометр з пащі!

Але найнебезпечніша почвара – ось те невідомо що. Воно не розмовляє, лише видає звуки, схожі на мавпячі крики, та іноді плаче. Яка з нього користь? Навіщо його тягають до школи?

Найгірше те, що за кожною потворою ходить вихователь. Тут і так людей тьма. А з ними взагалі дихати нема чим.