Заголовок

Пан Калиновський терміново потребував грошей. Кажучи правду, це був його перманентний стан. Цього разу він сподівався вирішити свої проблеми радикальним способом – одружитися на панночці Катерині Замостянській, за якою давали чималий посаг. Проте, і сама панночка була собою ставна, мала личко біле і чарівну вдачу.

Стара годувальниця пана Калиновського, коли почула сподіванки свого любого Томаша на шлюб, із властивою їй любов’ю до годованця, в яку входила чеснота висловлюватися прямо, заявила, що він блекоти об’ївся.

Не подумайте лиш, що пан Калиновський був жебраком. На той момент частину грошей він вклав у виробництво філософського каменю, абсолютно надійна справа, як розумієте. Гроші пан Томаш завбачливо розділив між двома командами алхіміків. Оскільки народження філософського каменю потребує зо двадцять літ, на прибутки, отримані від довготривалої інвестиції, пан Калиновський збирався чудово прожити старість.

Ще деяку суму пан Томаш вклав у експедицію за єдинорогом, яку зібрав його стрийко. І не пожалкував, бо ще взимку стрийко сповістив, що прибув на місце і вже бачив єдинорогів. Товсті і брудні, на грубих коротких ногах, вони не зможуть швидко пересуватися, тож і рогів, і кістки у нього скоро буде багато, тому він сподівається, що експедиція не триватиме довго. Отже, з цього боку теж був повний глянц.