Заголовок

Повний абзац.
Абзаци не повинні бути надто короткими або надто довгими. 4-6 речень – якраз. 1 речення: читач ще не сконцентрувався, це вступне речення, що запроваджує тон/настрій. 2 речення: коротке, по суті, переповідання того, про що йтиме далі. Решта речень: розгортання того, що викладено в реченні # 2, але більш докладно. Повторюся: в художньому тексті жорстко дотримуватися такої схеми не обов’язково, але це завжди допомагає.
Чарівна суперсила крапки.
Багато хто недооцінює значення крапки як розділового знака. А дарма. Адже вона розбиває текст на мінімальні смислові шматки – речення. Створення речень – наче готування суші: кожен шматочок має бути оптимального розміру, щоб покласти його до рота за раз; смаки в ньому повинні поєднуватися, не притлумлюючи одне одного.
Одне речення = одна думка. Це Закон! (Зустрічала фрази, де автор примудрявся упхнути і опис персонажа, і його дії. А у деякого унікуму в речення влізли описи і дії одразу двох персонажів! Власне, якщо мета автора – спричинити читачеві вибух мозку, то хай буде, але …)
Оптимальний розмір речень – 11-19 слів. Менші запроваджують «рубаний» ритм і можуть бути цікавим художнім прийомом, але його слід застосовувати обережно, як гостру присмаку. Довші складно читати, і можна забути початок думки.
Не «моліться». Уникайте монотонності, перемежовуйте довгі речення з короткими, інакше мозок читача почне «засинати» під розмірені фрази, мовби під стукіт коліс потяга.
Не горніть купу з прикметникових і дієприкметникових зворотів. Писати ними легко, а читати – складно.
Узгоджуйте! «Капелюх, що проїжджає повз станцію», і все таке … Ви в курсі. Але часом вивітрюється з голови;)
Вражаємо словом.
І вишенька на торті, а радше цеглинка по макітрі. Тобто, слова – цеглинки, з яких назбирується текст.
Чимала кількість занадто модерних або рідкісних слів може відштовхнути читача, який не зобов’язаний знати їхнє значення. Він лише відчує себе надто недорікуватим для вашого тексту.
Занадто бідна лексика наведе читача на гадку про примітивність тексту. Але є й гірше лихо: так само, як і речення однакової довжини, це надасть текстові монотонність, отже – зробить його нудним і ускладнить сприйняття.
Авторські метафори – це круто, але пересвідчіться, що ви знаєте відтінки значення слів, які використовуєте. «Очі в чудових віях» – виглядає геть смішно; «вбране пальто» дасть змогу граммарнацикам досхочу потовктися у ваших коментах. Але ж інколи і сенс фрази може змінитися через слова, використані в хибному значенні. А це спантеличить читача, змусить його перечитувати речення, тобто вирве його з «потоку» сприйняття вашого тексту.