Заголовок

— Капітане, а якщо його не буде? — пошепки запитав Юрко, хоча навколо на милі не було ні душі, та і вони сиділи в кабіні свого катера. — Третю годину чекаємо. Кава вже в мене навіть закінчилася. Може, ваші перевірені люди нас надурили?

Юхим, капітан поліцейського катера, повільно повернув голову. Він сидів у глибокому кріслі, оточений синюватим сяйвом моніторів. Патрульний катер «Шквал» стояв з повністю вимкненим освітленням, надійно сховавшись у глибокій тіні бетонних опор старого напівзруйнованого маяка, що виступали далеко в море. Темна масивна конструкція маяка повністю поглинала силует катера, роблячи його невидимим навіть для досвідченого ока.

Молодий лейтенант трохи його інколи дратував, але Юхим сам згадав себе в його роки, нетерплячого й енергійного, і тому просто спокійно відповів:

— Юрчику, море не любить суєти. Воно наче старий лихвар: сидить і чекає, поки ти зробиш помилку. А кава — то таке. Головне — вуха тримати відкритими. Чуєш?

Юрко прислухався. Почув тільки одноманітне хлюпання води об борт та