Заголовок

Сто років тому море не шуміло. Воно слухало.

Узбережжя, на якому стояли четверо, не мало назви. Скелі підіймалися з моря півколом, як уламки старого амфітеатру. А в центрі, де море починало торкатися суші, стояв кам’яний круг. Камінь був повністю білим та злегка відблискував, коли світло місяця потрапляло на нього. Ніби великий уламок соляної глиби.  Море не заходило на нього, наближалось повільно, рівно, обіймало, але завжди проходило повз.

Правителька Морвени тримала в руках чашу. Золото потемніло від солі, а на дні вже збиралася кров чотирьох – густа, темна, майже чорна. Вітер ледь тягнув край її сукні, ніби намагався відштовхнути її назад. Небо здавалось нижчим, море – ближчим, а звук власного серця – надто гучним. Все навкруги стало неприродно спокійним. Хвилі стихли, поверхня моря згладилась, як поліроване скло.

Позаду неї, стояли троє. Три Правителі. Талассарія – знаходилось на півдні, було найбільшим за площею, а про його бібліотеки відомо всім чотирьом королівствам. Воно вважалось колискою науки. На сході – Сольмаріс.  Монополісти в добуванні солі. Королівство вважалось найбагатшим, а за рахунок цього, мало найбільшу армію. Третім було королівство Ісмарен. Воно не масштабне, як перше, і не багате як друге, але могло похвалитися  найдовшою береговою лінією. Знаходилось на сході, славилось розвинутим судноплавством, а кількість маяків була більшою, ніж у всіх інших разом взятих. Четверта – правителька Морвени. Найменше королівство, де влада передавалась по жіночій лінії. В ньому практикувались солоні ритуали, а жителі вірили, що море – це богиня. Узбережжя без назви – належало землям Морвени.

В цю ніч без зірок, четверо зібрались не просто так.  Море піднялось вище, ніж дозволяли карти. Декілька поселень пішли під воду. Старі астрономи клялись, що небесні тіла не передбачали такого припливу. А вода все повзла вгору, ніби вона не вперше проходить цей шлях. Море забрало занадто багато життів і з цим потрібно було щось вирішувати.

– Ми встановлюємо порядок, – голос правительки Морвени розрізав тишу, море все ближче, ніби звір, що придивляється до своєї здобичі. І вперше можна було спостерігати, як воно повільно заходить на кам’яний круг, ніби отримало на це дозвіл. Торкається босих ніг темноволосої правительки. Сіль почала роз’їдати шкіру на щиколотках, але та навіть не здригнулася.

– Ми встановлюємо межу, – додали три чоловічі голоси, що злились в один. Ніхто не опускав погляд донизу, де море вже повністю охопило кам’яний круг, ховаючи його під своїми темними водами.

Кров змішалась з морем і тоді воно зробило вдих. Кам’яний круг був абсолютно сухим, проте тепер, на його білій поверхні зʼявилось чорне коло, як знак, що дарунок прийнято і угоду укладено. С тих пір, море не заходило далі того місця, де починався круг. З приливу народились дарунки. Чотири, як і кількість правителів.  Кожне королівство отримало силу, що проявлялась в обраних жителях.

В Телассарії – народжувались Судді припливів, що своїм голосом змушували людей говорити правду.

В Сольмарісі – Карателі припливів, можуть контролювати силу припливів.

В Ісмарені – Хранителі припливів, відповідальні за контроль, тому можуть забирати чужу магію, що виходить з-під контролю.

В Морвені – Дочки припливів. Контролюють емоції і відчуття, можуть їх посилювати чи навпаки зменшувати.  Найсильніша з дочок здатна відчувати море. Зазвичай така дівчина стає майбутньою Імператрицею, щоб укріпити силу Корони.

Кожен отримав не тільки силу, а й мав заплатити ціну.

Судді холонуть з часом. Їх пульс стає повільнішим, а шкіра як лід. Роки їх життя збільшуються, але назвати це життям важко.

Карателі – їх сни повні утоплених. З часом втрачають зв’язок з реальністю і не розуміють, де реальність, а де сон.

Хранителі – сили, що накопичується, буває забагато і їх просто розриває зсередини.

Дочки поступово втрачають свої емоції. Інколи це страх, а інколи і любов. У кожної Дочки індивідуальна емоція.

Але ніхто не знав, що в той день море подарувало не чотири дарунки, а п’ять. Життя, що тільки зароджувалось в утробі правительки Морвени, також отримало дар. Корона припливів. Первісток, що народився хлопчиком і не мав права на корону, через двадцять вісім років об’єднав всі чотири королівства в Імперію єдиного припливу.

Корона припливів – найрідкісніша сила, і проявляється тільки в нащадках першого імператора.  Полягає в тому, що носій сили може вкладати потрібні думки в голови людей. Повністю переписуючи волю та спогади. Ціна ж, яку прийдеться заплатити, ховається в тому, що з часом носії цієї сили втрачають голос, слух, зір, залишаючись один на один з думками