15 Листопада, 2026

Журнал радіообміну

Повернутися до конкурсу: ВІН – ДИЗЕЛЬ, ВОНА – СВІТЛО

Журнал радіообміну
З матеріалів перевірки витрати пального Броварського радіоцентру. До справи долучено журнал нічних змін і паливну відомість за 1947 рік, а також аркуші з блокнота радистки. Аркуші розкладено за датами журналу.

8 квітня 1947 року
02:14 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 579

Перевірка прохідності на частоті. Сигнал стійкий.

Пальне: 12 л.

З блокнота:

Перед зміною довелося двічі прокручувати корбу. Дизель завівся не відразу: спершу видав важкий кашель, тоді затрусив підлогу. На сходах до апаратної я витерла руки ганчіркою, але на телеграфному ключі все одно лишилися чорні відбитки пальців.

О другій ночі приймач свиснув так чисто, що я перевірила навушники. Наші передавачі завжди трохи гудуть. Одні нижче, інші вище, але в кожного під сигналом чути струм, ніби хтось розмовляє за стіною. Тут не було нічого. Тільки рівні крапки й тире.

Він передавав загальний виклик: CQ, CQ. Такого позивного я не знала, тож відповіла й запитала, звідки він працює.

QTH БРОВАРИ РАДІОЦЕНТР

Я перепитала. Він повторив, цього разу повільніше. Зробив зайву паузу після слова «Бровари», наче давав мені час здивуватися.

Підійшовши до вікна, я побачила, що за шибкою в смозі розпливався червоний вогник на верхівці нашої щогли, внизу жовтіли два вікна дизельної. У Броварах є лише один радіоцентр. Я це знаю: щоніч на ньому чергую.

У службовому журналі мала записати позивний і негайно повідомити радіоконтроль: так велить інструкція над столом, і в ній же сказано, що буває за неповідомлений зв’язок. Позивний я записала на клаптику паперу. До журналу не внесла.

Не знаю чому. Можливо, тому, що хотіла спершу сама з’ясувати, хто вирішив так пожартувати.

Пишу про це в блокноті, де зазвичай складаю чернетки радіограм. Його ніхто не перевіряє, і зранку я забираю його з собою.

Під ранок я ще раз розгорнула прогноз прохідності на сьогодні. Сонце там намалювали колом із величезною чорною плямою, а під колом стояв рядок: «Велика група плям. Можливі завмирання на коротких хвилях». Я підкреслила пляму олівцем — у разі збоїв буде що вписати в журнал.

Його тон — дев’ятка.

12 квітня 1947 року
01:42 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 579

Проведено перевірку прохідності на частоті. Сигнал стійкий. Передавання завершено о 05:11.

Пальне: 17 л. Причина перевитрати: тривала перевірка зв’язку.

З блокнота:

Три ночі я намагалася спіймати його на неточності. Питала про залізничну станцію, про дорогу до Києва, про ставок за колією. Він відповідав, хоч і не завжди так, як я очікувала.

Станція в них є. Дорога до Києва теж. Ставок, каже, засипали ще до його народження, а на тому місці тепер сад.

Я запитала, де в них стоять димарі радіоцентру.

Він довго мовчав.

ЯКІ ДИМАРІ

ВІД ГЕНЕРАТОРІВ

У НАС НЕМАЄ ДИМАРІВ

Я написала в блокноті: «Бреше». Потім спитала, як вони живлять передавач.

ДЗЕРКАЛА НА ДАХУ = АКУМУЛЯТОРИ ВНИЗУ

Я спустилася в нашу дизельну. Генератор працював, але біля паливної трубки знову виступила волога. Я підтягла з’єднання, поки двигун не встиг нагрітися ще дужче. Коли повернулася, у навушниках він усе ще кликав мене.

Я передала:

У НАС ГЕНЕРАТОР = НА ПАЛИВІ

ВИ СПАЛЮЄТЕ ПАЛИВО БІЛЯ РАДІОЦЕНТРУ

Я написала: «Не біля. Під». Хотіла передати, та спинилася. Запитала натомість, як вони гріють будинки.

Виявилося, сонцем. У стінах у них труби з водою, а під будинками — теплові сховища. Він додав, що в старих кварталах досі лагодять системи, бо взимку вони не всюди справляються.

У нас гріють котельні. Перед тією зміною, коли він уперше вийшов на зв’язок, я пропустила біля переїзду пересувну електростанцію: три сталеві поверхи на гусеницях. Вона повзла до кварталу, де вийшло з ладу електроживлення підземної котельні. Підвальні генератори ще давали будинкам струм, але насоси спільної тепломережі зупинилися. На кормі машини оберталися котушки з кабелями; коли вона стала біля воріт, її бак з’єднали шлангом із паливним резервуаром. Генератори на всіх трьох поверхах завелися один за одним, і скло в найближчих вікнах задрижало.

Я уявила наші підвали, де за перегородками стоять двигуни, і жінок у черзі за пальним. Учора дорогою на зміну бачила, як одна підставила долоню під роздавальну трубу: чорна крапля впала на паливну картку, і жінка довго терла її рукавом, боячись, що на видачі цифр не розберуть.

Я спитала, хто в них видає пальне.

НІХТО

Потім спитав:

А ХТО ВАМ ВИДАЄ СОНЦЕ

Я відповіла:

ЯКБИ ЙОГО ВИДАВАЛИ = Я Б СТАЛА В ЧЕРГУ

Він передав ХІ ХІ — радистський сміх, а потім збився й повторив. Тепер я впізнаю його почерк. Він завжди робить трохи задовгу паузу перед останнім словом.

Я б стала. Мій молодший брат Михась кашляє третю зиму. Батько кашляв так само п’ять зим. До шостої не дожив. Відтоді в хаті заробляю я. У поліклініці щоразу кажуть одне й те саме: хлопцеві потрібне сонце, краще морське й на все літо. Потім виписують краплі, бо де взяти сонце в Броварах, лікар знає не більше за мене.

Перед кінцем зміни я таки запитала про дим.

У НАС БУВАЄ ТУМАН

Тут я запідозрила, що він не зрозумів запитання.

Про туман я знаю. Він буває вранці над колією, але ж дим буває весь час.

29 квітня 1947 року
01:55 · 7040 кГц

Сигналу не прийнято.

Пальне: 14 л.

30 квітня 1947 року
02:10 · 7040 кГц · QRN

Атмосферні перешкоди. Сигналу не прийнято.

Пальне: 15 л.

1 травня 1947 року
02:03 · 7040 кГц

Сигналу не прийнято.

Пальне: 14 л.

З блокнота, між записами:

Пляма зайшла за край сонячного диска.

У прогнозі пишуть, що Сонце обертається приблизно за двадцять сім діб. Якщо пляма збережеться, вона повернеться. Якщо справа взагалі в плямі. Там-таки, дрібніше, написано, що такі великі плями бувають тільки на піку сонячної активності, а пік буває раз на одинадцять років.

У дизелі засмітився фільтр. Довелося знімати й промивати. Паливо стікало мені по зап’ястку, а я думала, що пропущу його виклик. Піднялася нагору з незастебнутим рукавом.

У навушниках було порожньо.

На підвіконня знову нанесло чорного пилу. Я витерла його тим самим, незастебнутим рукавом і поставила туди календар, щоб відлічувати дні з тих двадцяти семи, хоча й не знала напевно, від якого дня починати.

6 травня 1947 року
02:26 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 449

Перевірка прохідності на частоті. Сигнал нестійкий.

Пальне: 16 л.

З блокнота:

Він знову в ефірі.

Я впізнала його ще до позивного. Тільки тепер він передавав швидше й двічі помилився в одному слові.

Після першого виклику минуло двадцять вісім днів. Тепер я знаю, від якого дня починати. На календарі я обвела шосте травня, а нижче — тринадцяте: у квітні він зник через тиждень.

НЕБО СІРЕ ВЖЕ ДЕСЯТЬ ДНІВ

Далеко від них прокинувся вулкан. Попіл піднявся високо і, за його словами, розійшовся по небу. Можливо, надовго. У травні в них ударили приморозки. У нашому зведенні теж повідомляли про виверження, але крізь звичний смог я не помітила, щоб небо потемнішало.

УНОЧІ В ТЕПЛИЦІ ЛУСНУЛИ ТРУБИ = ДО РАНКУ РОЗСАДА ПОЧОРНІЛА

ПОСІВНЕ ЖИТО ПЕРЕНЕСЛИ В БІБЛІОТЕКУ = ТАМ СУХО = АЛЕ ЇЇ ТЕЖ ТРЕБА ГРІТИ

Я спитала про акумулятори.

РОЗРЯДЖАЮТЬСЯ = ЛІКАРНЯ ТЕЖ НА НИХ

УДОМА ШІСТЬ ГРАДУСІВ = СЕСТРА СПИТЬ У ПАЛЬТІ

Потім прийшло запитання, на яке я не відповіла одразу:

ЯК ВИ ЖИВЕТЕ КОЛИ НЕМАЄ СОНЦЯ

Я подумала про Михася: о цій порі він уже сидить у ліжку, бо лежачи йому важче дихати.

Я подивилася у вікно. Надворі розвиднювалося, і крізь скло було видно каламутне світло. Сонця я ще не бачила, але почула, як під підлогою постукує дизель.

Передала:

У НАС Є ДВИГУН = ПРАЦЮЄ НА ПАЛИВІ

СКІЛЬКИ ДНІВ ВІН МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ

Я порахувала, скільки бочок залишилося на складі. Цифру не передала.

ПОКИ Є ПАЛИВО

Він довго нічого не передавав. Я вже подумала, що зв’язок урвався, коли в навушниках пролунало:

РОЗКАЖИ ЯК ВІН ВЛАШТОВАНИЙ

10 травня 1947 року
03:18 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 559

Проведено тривалий сеанс перевірки зв’язку.

Пальне: 12 л.

З блокнота:

У відомості неправда. Витратила вісімнадцять. Шість літрів я долила в бак із другої бочки, яку в книзі ще не відкрито. Пломбу назад не повісиш.

Я розповіла йому про циліндр і поршень. Про те, як усередині стискається повітря, як воно від цього нагрівається і як у нього впорскується паливо.

Він перебив:

ВОНО ГОРИТЬ

Я підтвердила.

МИ НЕ МОЖЕМО ЦЬОГО ЗРОБИТИ

«Навіщо ж тоді питав?» — подумала я. Він і сам відповів за хвилину.

У них давно не палять. Колись, передав він, горіли ліси й міста, і після цього вони вирішили більше не залежати від вогню. Я хотіла спитати, чи пам’ятає він ті пожежі сам, але стрималася: для нього вогонь у машині означав те саме, що для мене відчинені дверцята печі в кімнаті, де складено папір.

Я передала:

ВОГОНЬ УСЕРЕДИНІ = ЦИЛІНДР ЗАЛІЗНИЙ

ДИМ ВИЙДЕ НАЗОВНІ

ТАК

Після цього ми довго сперечалися. Він відстукував, що попіл уже лежить на молодих грядках, а я пропоную додати ще. Я відповідала, що насіння можна буде висіяти наступного року, якщо воно переживе цей.

Він запитав, яке пальне потрібне. Про нафту не чув або не знав, де її взяти. Я витягла з шухляди технічний довідник, довго гортала сторінки й знайшла те, що колись прочитала без особливої уваги: двигуни можуть працювати й на рослинній олії.

Є ОЛІЯ

СОНЯШНИКОВА

Він не одразу зрозумів, що я маю на увазі. Довелося повторити.

ЇЇ МОЖНА ЇСТИ

МОЖНА

МИ МАЄМО ЗАПАС

Потім передав:

QRX

Чекай.

Я чекала. Лампа над столом гойдалася від двигуна. О четвертій спустилася перевірити оливу, о п’ятій повернулася, о шостій мала закінчити зміну, але не вимкнула передавач.

Він озвався, коли за вікном уже було видно двір.

ГРОМАДА ЗГОДНА = НЕ ВСІ

Після цього спитав:

ТОБІ ДОЗВОЛЕНО НАМ ДОПОМАГАТИ

Я торкнулася олівцем паливної відомості. Цифру дванадцять написала гарно.

НІ

У навушниках шипів порожній ефір.

ТОДІ ДЯКУЮ ТОБІ

Відомість я поклала під журнал, а журнал — під лікоть, ніби хтось міг зайти о сьомій ранку й зазирнути мені через плече, хоча старший інженер Головко приходив тільки о восьмій.

13 травня 1947 року
01:10 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 459

Тривала перевірка прохідності. Під ранок — завмирання.

Пальне: 12 л.

З блокнота:

Сьогодні тринадцяте, обведене на календарі. Позавчора я передала йому, що вікно закривається, і відтоді ми майже не спимо.

У них є верстати, ливарня, де метал топлять струмом, є майстри, які досі лагодили вітряки. Він передав, що вони можуть виготовляти деталі точніше, ніж я вмію їх виміряти. Тому я принесла з дизельної паспорт двигуна, товстий: до нього підшито заводський альбом ремонтних креслень, із допусками й марками металу. Обкладинка просякла оливою, кілька сторінок злиплися. Роз’єднувала їх лезом, боячись пошкодити креслення.

Ми йшли за паспортом від маховика до форсунки. Я передавала назви й розміри, він перепитував, як одна частина з’єднується з іншою.

Першої ночі ми застрягли на фланці. Я передала кількість отворів, діаметр кола, на якому вони лежать, і відстань між центрами. Він повторив усе без помилки, а за годину повернувся до тих самих цифр:

ШОСТИЙ ОТВІР НАЛАЗИТЬ НА ПЕРШИЙ = ПЕРЕВІР

Я звірилася з паспортом і передала те саме. Він накреслив удруге.

НАЛАЗИТЬ

Я сердилася. На нього, на ключ, на календар, де лишалися дві клітинки. Утретє передала так швидко, що він попросив:

QRS

Повільніше.

Тоді я спустилася в дизельну зі штангенциркулем і ліхтарем. Зупинити двигун не могла: від нього живе передавач. Фланець дрижав під пальцями, і я двічі обпеклася, поки зняла розмір. Між центрами було тридцять три. У паспорті це місце затерте пальцями, і трійку я тричі прочитала як вісімку.

МОЯ ПОМИЛКА = НЕ 38 = 33

Поки він креслив утретє, я тримала обпечені пальці на холодній шибці.

ЗІЙШЛОСЯ

ДАЛІ Я ПЕРЕВІРЯЮ КРЕСЛЕННЯМ = ТИ ЗАЛІЗОМ

На один фланець пішла ніч із трьох. Відтоді кожен розмір, в якому не певна, я знімаю з нашого двигуна.

Він і далі повертається до старих розмірів через годину після передачі. Одного разу передав, що поршень на його першому кресленні впирався в кришку циліндра.

ДВИГУН ПРАЦЮВАТИМЕ ОДИН ОБЕРТ

Я сміялася так голосно, що навушники з’їхали набік.

ПІВ ОБЕРТУ — відповіла я.

Під ранок він спитав, чи треба підігрівати олію, бо в холодному приміщенні вона в них загусала. Я передала, що треба: у нас так само гріють паливну систему взимку перед пуском. І попередила: на олії форсунки швидко заростають нагаром, тож такий двигун — на тижні, не на роки.

НАМ ТРЕБА ДО СОНЦЯ

Удень він у майстерні, уночі за ключем. Перед останнім словом усе ще робить паузу, але тепер іноді забуває його закінчити й починає знову.

Учора він передав:

ДІТИ НА ДАХУ ШКОЛИ ЗМІТАЮТЬ ПОПІЛ ІЗ ДЗЕРКАЛ = СЕСТРА ТЕЖ ТАМ

ВОНА ПИТАЄ ЯКИЙ ВОГОНЬ НА ВИГЛЯД

Сестра в нього молодша й щодня чекає його вдома з цим питанням. Я подумала й передала:

ЯК СОНЦЕ = ТІЛЬКИ БЛИЖЧЕ

Сьогодні, уже після чисел, він уперше спитав мене.

ЯКЕ У ВАС НЕБО ВНОЧІ

Я довго не знала, що відповісти. Зірок над Броварами я не бачила жодного разу, навіть у дитинстві, коли батько виніс мене на дах, бо в газеті писали про зорепад, і ми простояли там до ранку, а бачили тільки, як світиться дим над Києвом. Так і передала:

НЕ ЗНАЮ = НЕ БАЧИЛА

У НАС ТЕПЕР ТЕЖ НЕ ВИДНО

Він помовчав і додав:

КОЛИ ПОПІЛ ОСЯДЕ = ПЕРЕДАМ ТОБІ ЗІРКИ

Як передають зірки морзянкою, я не уявляла. Відповісти не встигла: сигнал поплив, як я й рахувала. Я тричі передала в шум дату й частоту:

2 ЧЕРВНЯ = 7040

Чи він прийняв, не знаю. Його обіцянку я записала на тому самому клаптику, де вже стояв його позивний, і заклала між сторінками журналу.

24 травня 1947 року
01:30 · 7040 кГц

Сигналу не прийнято.

Пальне: 12 л. Залишок у баку: 26 л.

З блокнота:

Насправді в баку п’ятнадцять літрів.

Одинадцята ніч тиші. До другого червня — ще дев’ять. Я знала, що так буде, і все одно щоночі викликаю: а раптом я помилилася в розрахунках.

Учора о п’ятій завила димова сирена. Коли над містом три дні немає вітру, квартали по черзі глушать двигуни на годину,  тоді чути, як у сусідньому дворі хтось кашляє, як рипить журавель над колодязем, як за колією гавкає собака: місто без моторів звучить, як хата після похорону. Радіоцентр не глушать. Я стояла надворі й слухала наш дизель, єдиний на всю вулицю.

Літр у баку можна списати на пролив, десять — ні. Наша домашня картка — якраз десять літрів на два тижні. Видають у понеділок.

30 травня 1947 року
02:00 · 7040 кГц

Сигналу не прийнято.

Пальне: 12 л. Залишок у баку: 25 л.

З блокнота:

Тепер — правда.

У понеділок я прийшла на зміну з бідоном і долила бак, поки в дизельній нікого не було. Мамі сказала, що картку витягли в черзі. Вона повірила.

Відтоді вдома без світла. Михась каже, що так навіть краще: у темряві з вікна видно, як світиться дим над Києвом. Тільки його кашель без світла здається гучнішим.

Позавчора о третій ночі прийшов Головко. Такого ще не бувало. Він спустився в дизельну, опустив у бак щуп, довго дивився на мітку й витер щуп ганчіркою. Цифра зійшлася з відомістю. Тоді він піднявся в апаратну, надів мої навушники й хвилин десять слухав частоту. Там був тільки шум. Мій блокнот лежав розгорнутий біля його ліктя. Він повісив навушники на гачок і пішов, нічого не сказавши.

Коли не стало батька, Головко взяв мене сюди мити підлогу, а через рік посадив за ключ: сказав, що я тямуща.

2 червня 1947 року
00:50 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 349

Перевірка прохідності. Зв’язок із завмираннями.

Пальне: 12 л.

Службова позначка:

Витрата за травень не відповідає залишку на складі. Нічному чергуванню надати пояснення. Журнал радіообміну підготувати для комісії. Ст. інженер Головко.

З блокнота:

Я знайшла позначку на столі, коли прийшла. Червоним олівцем у нас пише тільки Головко, і пише так, що на наступному аркуші лишаються борозни, а мій запис про погоду під його рядками вже не прочитати.

Я перерахувала бочки. Помилки немає: у другій бракує тих самих шести літрів.

Можна було сказати, що пальне витекло через нещільне з’єднання. Але я знаю, скільки здатна пропустити трубка, і той, хто перевірятиме, теж знатиме. До того ж у мене в журналі забагато годин, які я назвала перевіркою прохідності.

За перевитрату вираховують із зарплати. За зв’язок із невідомою станцією судять, і Головко знає це краще за мене: він сам колись підписував такі папери.

За десять перша пролунав його позивний. Значить, тринадцятого він таки прийняв дату.

МАХОВИК ВІДЛИЛИ З ТРЕТЬОГО РАЗУ = ДВИГУН ЗІБРАЛИ = БРАКУЄ НАСОСА

Я спитала, чи великий маховик.

Я НЕ МОЖУ ЙОГО ПІДНЯТИ

Я відповіла:

ТОБІ Й НЕ ТРЕБА ЙОГО ПІДНІМАТИ

Потім він запитав, що з моєю рукою: я збивалася на кожній другій групі. Передала:

ПЕРЕВІРЯЮТЬ ПАЛЬНЕ

ПРИПИНИ ПЕРЕДАЧУ

Я не відповіла.

МИ СПРОБУЄМО З ТИМ ЩО Є

Я спустилася до дизельної й обійшла генератор. Поклала руку на теплий кожух. На фільтрі знову зібрався пил. Я витерла його, хоча фільтр не потребував чищення, і повернулася нагору.

У ПАСПОРТІ Є ЩЕ НАСОС

ТИ МОЖЕШ ВТРАТИТИ РОБОТУ

МОЖУ

ТЕБЕ ПОКАРАЮТЬ

ТАК

Пауза була такою довгою, що я перевірила живлення передавача. Коли він озвався, то не просив і не дякував.

Я ГОТОВИЙ ЗАПИСУВАТИ

Почала з плунжера. Його притирають до втулки вручну, парою, і жоден верстат такої точності не дасть: у нас на це є окремі майстри, які нічого іншого не роблять. Я передала, що це місце може їх зупинити.

У НАС Є ШЛІФУВАЛЬНИКИ ДЗЕРКАЛ

Про шліфувальників я не подумала. Передала розміри пари й допуски.

Ми працювали до ранку. Двічі починали знову через завмирання сигналу. Одного разу я почула, як на іншому кінці хтось або щось зачепило ключ: короткий безладний стукіт, після якого він передав:

ВИБАЧ = ЗАСНУВ

Я сказала, щоб ішов спати. Він відповів:

ЩЕ ОДНУ ГРУПУ

Під кінець він повторив усі числа, які прийняв за ніч. Звіривши їх з паспортом, знайшла дві помилки і виправила.

Потім він передав:

НАСІННЯ ГРІЄМО В БІБЛІОТЕЦІ = У ЛІКАРНІ СТРУМ ЛИШИЛИ ТІЛЬКИ НЕМОВЛЯТАМ

Я запитала, на скільки вистачить акумуляторів.

Він не знав точно, а я не стала перепитувати: за вікном уже сіріло, і з його пауз я чула, що він засинає над ключем.

9 червня 1947 року
06:10 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 339

Позапланова перевірка зв’язку. Передавання перервано.

Пальне: 7 л.

З блокнота:

За моїм календарем пляма мала зайти за край сьогодні. Ніч минула в шумі, але після зміни я лишилася й викликала його далі: якщо вікно ще відчинене, то це його останні години, а наступне буде аж наприкінці червня.

Я вже здалася й знімала навушники, коли почула його позивний, а за ним чужу руку: повільну, по літері, з довгими паузами, як у людини, якій щойно показали, де крапка, а де тире.

Я МАРТА З ЛІКАРНІ

У НАС ЧЕТВЕРО НЕМОВЛЯТ У ТЕПЛИХ БОКСАХ = АКУМУЛЯТОРІВ НА ДОБУ

Я передала їй 73, як своїм, і тільки потім подумала, що вона навряд чи знає, що це означає. Тоді ключ узяв він. Крапки поспішали одна за одною, ніби він боявся не встигнути.

Насос вони зробили за кресленнями з паспорта, плунжер притерли шліфувальники. Залишалося уточнити налаштування. Увечері, передав він, може бути пізно: спершу треба перевірити подачу палива, потім запустити машину й приєднати генератор.

ЗАПУСКАТИМУ САМ = ІНШИХ ВІДВЕДУ ЗА СТІНУ

Я відповіла одним рядком:

КОРБУ НЕ СТИСКАЙ У КУЛАК = Б’Є НАЗАД

Відкрила паспорт на потрібній сторінці. Цифри читалися тільки під самою лампою. Сторінка й так трималася на одній нитці, тож я відірвала її, поклала під світло й притисла склянкою, щоб не згорталася.

Передала першу групу. Він повторив правильно.

Другу довелося передати двічі.

На третій групі сигнал став тихішим. Я додала гучності. У навушниках зашурхотіло, наче хтось зминав сухий папір.

Він попросив повторити останні цифри, тож передала їх один раз, тоді вдруге. Між цифрами залишала паузи.

Після останньої групи я чекала підтвердження. Почула його позивний, уривок одного знака — і все потонуло в шипінні.

Я перевірила лампи, кабелі, налаштування. Усе працювало. На іншій частоті теж було погано чути. Я викликала його до полудня.

Коли зняла навушники, у вухах ще шуміло.

Надворі крізь смог проступав сонячний диск. Блідий, як кружечок брудної води на папері. Я дивилася на нього, поки не засльозилися очі. Потім пішла назад і ще раз перевірила приймач.

Наступної ночі сигналу не було.

І наступної теж.

17 червня 1947 року
02:00 · 7040 кГц

Перевірка прохідності. Сигналу не прийнято.

Пальне: 12 л.

З блокнота:

Нестачу знайшли. Зв’язали з моїми змінами, поставили запитання про нічні сеанси. Я сказала, що перевіряла прохідність. Мене попросили пояснити, чому перевірки тривали так довго й забрали стільки пального. Блокнот увесь цей час лежав у мене в кишені.

Я не змогла вигадати відповіді.

Відповів за мене Головко. Сказав комісії, що нічні перевірки прохідності проводили за його розпорядженням, бо у квітні прогноз попереджав про сонячну активність, і показав той самий прогноз, де пляма підкреслена моїм олівцем. Розпорядження він вписав у книгу наказів квітневою датою ще до приїзду комісії.

Сьогодні журнал забрали. Паливну відомість теж. Нестачу вирахують із зарплати, до суду справу не доводитимуть. Краплі для Михася тепер купуватиму через раз.

Перед тим як віддати журнал, я перегорнула сторінки. Шукала підтвердження останньої групи, хоч і знала, що його там немає. З-поміж сторінок випав клаптик із його позивним і з обіцянкою передати мені зірки. Я підняла його й поклала до кишені, до блокнота.

Мені дозволили залишитися на зміні. Тепер кожен літр записують.

Коли комісія поїхала, Головко спитав тільки одне: чи справді в тієї станції чистий тон. Я сказала, що дев’ятка. Він кивнув, ніби й сам це знав.

Дописую в липні.

Двадцять дев’ятого червня, коли за календарем мало відчинитися наступне вікно, я чергувала до ранку. Після опівночі на частоті працювала далека станція з важким, гудючим тоном. Коли вона замовкла, я викликала його.

Відповіді не було ні тієї ночі, ні наступних. У липневому прогнозі Сонце намалювали чистим колом. Я порахувала на календарі: якщо прогноз не бреше, наступного максимуму треба чекати в п’ятдесят восьмому, і ця цифра виглядала так само неправдоподібно, як усе, що я понаписувала в цьому блокноті за весну.

4 березня 1958 року
02:07 · 7040 кГц · перевірка прохідності · RST 579

Перевірка прохідності на частоті. Сигнал стійкий.

Пальне: 12 л.

З блокнота:

У прогнозі на березень Сонце знову намалювали в плямах. Стільки їх не було одинадцять років.

Сьогодні сигнал був чистий, тон — дев’ятка. Не його: інший позивний, інший ритм. Я слухала до кінця, хоча зрозуміла це відразу.

Коли станція замовкла, я вийшла надвір. У смозі над містом був маленький просвіт, а в ньому — світла цятка. Я ніколи не бачила зірок, тож не знаю, чи це була зірка. Я стояла біля щогли, доки вітер не затягнув просвіт димом.

Михась тепер водить тепловози й кашляє, як усі в депо, і про сонце йому вже ніхто не каже.

У паспорті двигуна досі бракує тієї сторінки, яку я притисла до столу склянкою й забула повернути. Вона лежить у шухляді, між календарями. Масна пляма на таблиці за ці роки не зникла.

Я можу повторити останню групу напам’ять.

Завтра передам її знову.

Службова примітка: журнал за 1947 рік збережено в справі про нестачу пального. Під час повторної перевірки витрати пального в 1958 році до справи долучено особисті записи радистки О. М. Бондар за 1947–1958 роки, передані нею добровільно. Останній запис — 4 березня 1958 року.

Повернутися до конкурсу: ВІН – ДИЗЕЛЬ, ВОНА – СВІТЛО