Заголовок

Пізніше Юрій Степанович сидів за столом і пив чай, розмовляв із котом, котрий цього разу вмостився на коліна у чоловіка.
— Ми змогли вижити цього разу, Колюче, — промовив він. — І наша Леся житиме.  Нічого, переживемо якось і комісарів.
— Няв, — підтвердив Колюк.
А за тисячі кілометрів від України поетеса Леся Українка брала перо в руки, щоб і далі писати слова, сильніші за будь-яку зброю.