Частина 1
Алерія не обирала легких шляхів, бо як ще пояснити, її закоханість в потойбічно-містичні та лякливо-покинуті місцини?
На відміну від її знайомих та родичів, які будували так зване гніздечко, самотність стала для неї ще більш підхожою супутницею.
Як вона, тоді казала: тікати від самотності уділ стереотипних, це теж саме що тікати від сидорової кози.
Зате, Дракула та Срібляста міледі стали заміною для неї, тим самим заспокійливим.
Розділ 1. Знайомство з Дракулою та Сріблястою міледі
Обійшовши 2 прольоти та перетнувши кований місток який відкриває чудовий вигляд на річку із цікавою назвою “Лисяче око”, яке було назване в честь кіцуне які перевтілювались із настанням вовчої та кривавої повні.
Ти опинишся серед хвойно-дубових лісів, окрім них були так звані заплутані стежки які вели до чагарників із ягодами, грибних місцин та містичних поселень, всі вони закінчувалися драконячим хвостом, нескінченністю та примарним мостом.
Перша та друга закінчувались трояндовими стежками із кованими лавочками та тупіком.
Через примарний міст, проходили напівмертві з мертвими, тварини та людиська.
Кіборгові майстри потойбіччя та ляльковики смерті, вважалися безумцями попри те, їхні навички ще не раз рятували чиюсь шкуру.
Ви коли-небудь, зустрічали – примарних мисливців?
Їх не так часто зустрінеш, до того ж невидима частина тільки знизу, кістляві кінцівки із чорними та напрочуд гострими кігтями, обличчя як фарфорова маска, місцями видніється кров, тріщини де-не-де, а з’являться, очі та губи як поглиначі.
Ох, жартувати із ними, не варто, бо хто знає на що вони здатні!
До того ж Алерія, являлась перевертнем із відьомською силою.
Такі випадки хоч і рідкісні, але наші поселення знаходяться поруч із відьомським та перевертним!
Для людського світу я звичайна дівчина із чорним та хвилястим волоссям із зеленими очима, постійно ношу окуляри де з однієї сторони, звисає пір’я.
Обожнюю вишиті корсети та довгі чорні плащі з капюшоном, замість спідниці – штани із вишивкою та ремінцями.
Проте для інших: воронові крила які я обожнюю демонструвати іншим, демонічні кігті котрі з’являються у випадку гніву, такі чорні які можуть спалахнути сріблясто- червоним полум’ям, довгий хвіст котрий роздвоюється – один чорний із пікою на кінці, а інший зелений зі сріблястими лусочками котрі приховують, особливу отруту від якої можна померти водночас.
***
Срібляста Міледі перебувала на межі життя та смерті, на жаль підлітки все частіше намагаються умертвити будь-яке створіння.
Так і сталося зі Сріблястою Леді, я її знайшла у лісі.
Хутро забарвилось кров’ю, не могла рухатись оскільки кінцівки були зламані.
У такому стані, кішечка не доживе до наступного дня.
Тож за допомогою регенерації, намагаюсь зцілити кінцівки.
Я починаю нервувати, бо її нервовість передалась мені цілком повністю.
Тож повільними темпами, зрощуються кістки, загоюється та відновлюється вухо, кров щезає на очах.
Тільки тоді я розумію наскільки вона красива у своєму сріблястому хутрі.
А її голос то мед для вух, почувши у своїй голові подяку то стає зрозумілим що переді мною непросте кошеня.
Між нами утворився зв’язок, настільки міцний що від нього йшли іскри.
***
Хто такий Дракула? Тільки вампір? Помиляєтеся, насправді нічні хижачки дуже милі на мою думку.
Один заплутався у якійсь сітці, а вибратися ніяк.
Довелося розплутати, такий нетерплячий їй богу.
Ось так і познайомились, тепер зіставляє компанію.
Срібляста Леді ледве прийняла, влаштовували перегони під назвою тигидик нічний.
Розділ 2. Ельфійські поселення
Частина 1.
Все розпочалося із підземних ходів/катакомбних, проте заплутаних їх називали пастковими обманками.
Саме на цих ділянках, працювали так звані бойові ельфи.
Поселення: драконяча змія.
Оточена отруйними деревами, непрохідними чагарниками, до того ж повзали якраз таки змієві представники зміїного королівства.
Їхній зв’язок із драконами ставав все міцнішим після порятунку одного із драконячого сімейства.
Щодо будинків: розташовувались у так звану форму драконячої змії, яка переливалась із настанням темряви.
Квітнева черепиця здавалася прекрасною, проте бойові ельфи продумали все так, щоб склалося хибне враження.
Майстерні ховалися в драконячих крилах: перша закоханість сталася на початку весни, змійки як правило допомагали в міру своїх можливостей, так і виникла ідея створити дещо інше, значно небезпечніше, а без згоди самих змійок, все могло піти шкереберть.
Тому створився змієво-ельфовий договір.
К-я бойових ельфів, їхнє розташування.
Бойові (центр)
Елементалі (схід)
Лазутчики (захід)
Поселення хамелеонових мисливців, знаходилось у західній стороні, поруч із ними розташовувалися полігони для різноманітних ельфів та істот.
Здібності: маскування, ілюзорні заклинання.
Як воно виглядає, ніхто про це не знає: воно являлось зникаючим, саме тому їхня раптова поява як фатальність в прямому та і в переносному сенсі цього слова.
Примарне зникнення обмежувалося часовими проміжками, попри це їхній вигляд умовно зливався.
Поселення демонічних ельфів являлось одним із найтемніших таких від яких хочеться тікати якомога швидше.
Зайняли східну частину: некромантичний туман від якого йшли якісь язички полум’я, про їхнє походження поки що нічого не відомо.
Кістяні дерева із тіньовими листями, попадеш під кров’яний дощ одразу згинеш водночас, гнилі/напівгнилі, ті що мають чорнильне серце, отруєною душею ставали добривом для кривавого лісу.
Некромантичні могили розташовувались дещо химерно, посередині вівтар: рунічні камені, пусті факели, декілька інгредієнтів.
Навпроти вівтаря, розташовувалась готична майстерня із кованими вікнами та вітражними вставками, василісковою черепицею.
Всередині: стазисне приміщення, де зберігалися рідкісні рослини подекуди засушені трави, в найтемніших місцях стояли моторошні банки з органами різної стадії розкладання, оранжерея де вирощувалися отруйніші, демонічні, навіть кристали.
Зверху тягнулися трубки, у таємній ніші приховувалась лабораторія, експериментальна: демонічні полиці із ґримуаріями, бестіаріями, висіли неначе в повітрі свитки, окреме місце для котлів, ближче до вікна стояв величезний котел, під рукою стояли інгредієнти, інша частина у глибоких нішах, мантії зберігалися окремо.
Чого тільки не траплялося: вибухи, обпалені мантії, зіпсовані зілля, навала павуків та змій, неочікувані перевтілення.
Був такий випадок: юний Агарес з чорнявим волоссям, льодовитими очима, являвся бойовим ельфом, так ось хтось його прокляв, його вигляд: мухоморна шляпка, оленячі руки, весь синій, до того ж виднівся довгий хвіст.
Причина: зробив підлянку, до дівчат чіплявся, а в результаті ось це створіння.
Було б смішно, якби не інгредієнти які давали несподівані результати, а робити антидот це взагалі пітьма повна.
Мало того що деякі із них зникають в різні часові проміжки, інші смердять настільки сильно ніби готувалися до біологічної війни, рідше відкопувалися в таких місцях, про які згадувати не хочеться.
К-я темних ельфів, їхнє розташування.
Темні (центр)
Некромантичні (схід, від них пішли примарні та демонічні)
Відьмацькі (ритуальна магія, отрути, захід)
Артефакторські (лялькарі, прокляті родові амулети, південь)
Монстри (найнебезпечніші, північ)
Частина 2.
Батьки Алерії: прекрасна Альвія являлась конотопською відьмою, здібності: травницькі, ритуальні.
Образ: вороне волосся оповите кільцями, трояндовим вінком із міфічними крилами деяких птахів.
Стиль: чорне плаття з химерними воланами, перебинтовані руки сховалися під широкими рукавами, зброя – демонічні клинки, бойові ботфорти з драконячої луски.
Демонічний Беліал: примарний некромант, артефактор.
Здібності: ілюзорні, тіньова магія, примарне оживлення.
Образ: гетерохромні очі, сріблясте волосся із зеленими прядками, вертикальний шрам під лівим оком.
Стиль: бойовий, зброя – тіньовий арбалет.
Їхні клани співпрацювали з ельфійськими кланами.
Її батько навчався в артерфакторській школі темних ельфів.
Як виявилося пізніше, його сім’я у 2-му поколінні змішувалися з ельфійськими представниками.
З настанням повноліття: гострі ельфійські вушка, темно-сірі кінцівки, довгі плащі з особливим символом: голова крука, ребра людського представника, внизу повзали отруйні змійки, некроматичні штани із високими чоботами.
Батько Альвії вважався некромантом: біляве волосся зі сріблястими прядками, голубі очі немов всередині них зіяла якась пустота.
Напівкровка: некромант+ привид.
Прекрасна Беладонна, займалася ритуалами та отрутами, до того ж помічниця самої смерті.
Розділ 3. Людський світ
Хутір Мала Бугайка став тим самим місцем, де на його засадах, серед покинутих хат постала містична академія.
З-під землі виючи, щоразу змінюючись наче големне чудовисько, собі крила відростаючий, забираючи зруйноване, видиме нечисті, але для людиськ заблоковане, як виключення: кров нечисті або проява якоїсь здібності.
Розділ 1
План розміщення
Центр- містична академія
Оранжереї та майстерні (ліве та праве крило)
Полігон + цвинтар+ жертовник
Гуртожиток (віддзеркалює академію)
Різновиди майстерень
Верхні(до них належать лялькові, магічні, відьомські)
Нижні/підземні (виготовлялись різноманітні форми, вирощувалися кристали, проводили випробування, зберігалися темні/ритуальні, древні та родові фоліанти, ґримуарії, бестіарії)
Розділ 2 екскурсія поверхом
0 – катакомби (призначення: інші факультети), демонічне пекло + лабораторії із майстернями, бойові приміщення, стазисні.
1 – величезна бібліотека, магічний напрямок
2 – відьомський
3 – ельфійський
4 – міфічні істоти
5 – елементалі
Навчання: денне(елементалі, ельфи, артефактори)
Нічне (вампіри, демони, перевертні, деміурги та інші представники)
Змішане.
Підрозділ 1. Катакомби
Карта академічних розгалужень вела до різних місць: академії смерті та вампірячих ікол, озера Несамовите, Тустанської фортеці, кам’яної могили, Мавринського майдану, Соледарського озера, будинку чаклуна.
***
З високим склепінням, від стелі йшли химерні лінії, котрі розходилися та переходили у зміїні лінії з двох сторін.
Посередині проходив підземний фонтан, драконячі кігті з однієї сторони, міфічні крила з іншої.
Попереду мене, літали примарні душі: у кожного – свій колір, іноді пищали або ж чувся пташиний спів.
Являлись путівниками для новачків, якщо остаточно заблукали та не знайшли як повернутися назад.
Такі ходи називали ілюзорними, заплутають так, що опинишся невідомо де та з ким.
Пролітали ляльки без душі: із пустими зіницями, заляпані кров’ю, виглядають як примари, створені некромантами.
Пройшовши через одне розгалуження, опинишся серед порталових проходів.
К-я проходів
Демонічні
Стихійні
Міфічні
Підрозділ 2.
Демонічні проходи
Розташування: пекельні місцини, містять декілька рівнів: від слабших до найбільш розпечених.
Посередині, бурлило демонічне озеро у вигляді драконячого ока.
Навколо воронової зіниці, розходилися незвичні язички полум’я: оранжеві у вигляді зірок, коралові ящірки перепліталися між собою, лише льодовиті як тиха гладь оповивали демонічне озеро.
Тут проростали бурштинові чагарники, стелився мандариновий плющ, кармінові дерева ставали небезпечними, оскільки їхньою їжею вважалася гнила/напівгнила, демонічна/некромантична кров.
Декілька звивистих стежин, вели до різних місць: майстерень пекла, чортівської/чорної академії, як виключення драконова, експериментально-бойові приміщення, нечисті ліси.
Частина 2
Повня, навколо жодної душі, лише голі дерева та якийсь противний дощик.
Знову труп: дві криваві точки, переважно жінки: поговорюють ніби на них, напав один із вампірів, саме на цьому кладовищі похований справжній кровопивця.
Знаємо таких, дехто дотримується так званого вампірсько-людського договору.
Але бувають іноді виключення, одні зриваються їх називають новачками або ж ті, котрі знаходяться на межі життя та смерті.
***
Інші працюють злагоджено, навіть після вбивств намагаються підчищати власні сліди, як правило до них приєднуються: відьма, некромант та демон.
Коли подружилися, складно сказати, проте вампіри являються постачальниками для певних істот.
Не виключено, що їхні клани або у їхньому родоводі, числяться змішані представники.
Майже 50% змішаної крові, 50% чистої крові, приблизно 5% рідкісна кров.
***
А цей, мало того що залишив труп на території місцевого кладовища, так ще й розкидав в багатьох місцях.
Поруч із тілами, був знайдений сріблястий кулон, трохи закривавлений, проте від нього йшла некромантично-тіньова сила.
Зверху зображались кров’яні ікла, між ними маленький кажанчик, нижня частина складається із людських кісток та моторошних дерев.
Декоративна шпилька у вигляді воронового пір’я, доволі гнучка, як змія обвилася навколо волосся, основа із василіско-драконячих лусок.
Хм, древній клан значить.
Скоріше за все: молодняк тільки вчиться полювати та знаходити власних жертв, із практикою замітають сліди, накладають ілюзії.
Навчається скоріше за все у якійсь медичній академії, напевно патологоанатом.
З чого взяв? Хоч одягнена, але сумніваюсь що деякі органи так чи інакше на місці.
Агов хлопці, забирайте тіло до моргу.
До мене підійшли Беліар із Меланорфом, цікаві напарники: дроу та некромант із кров’ю темних драконів.
Один сховав тіло у демонічний мішок, над ним працювала відьма, тож тіло будь-якого представника було захищеним від розкладання, за допомогою стазисного зілля.
Інший створював особливу завісу, зазвичай посилювалися украденя тіл, неважливо де навіть органи та ті підпадали під роздачу.
З некромантами у патологоанатомів була укладена угода про співпрацю, упирі не часто просили крові лише в крайніх випадках.
***
До того ж брали не один пакет через певні вподобання до крові, доводилося домовлятися із різними моргами.
Підпільні існували, проте знаходилися у самих несподіваних місцях, про них не знали, людські представники, хоча деякі здогадувалися.
Якимось дивом по іншому не скажеш, особовий відділ має тісні стосунки зі звичайним відділом, як звичайним не все так райдужно, бо навіть серед них, були ті хто мав паранормальні здібності.
Частенько щось підпалювалося, поговорювали ніби там час зупинявся, у підвальних приміщеннях немов привиди блукали, а тут особовий тож вирішили попросити допомоги у некромантів.
Відьма якраз таки стояла поруч: воронове волосся заплетене у косу, одягнена у чорне плаття із химерними рукавами, на шиї висів кланівський амулет, накинута байкерська куртка.
***
Несподівано роздався стук у вікно та почувся гучний кар.
А й справді, трохи інакший: сріблясто- чорного кольору, трьохлапий у його лапах був прив’язаний сувій.
Відьма одразу ж відкрила вітражне вікно, ворон змахнув крилами та усівся на відьомське плече.
Трохи почухавши воронячу голову, крук вирішив віддати послання хазяйці.
Хороший хлопчик, здогадуюсь від кого, от тільки чи з хорошими новинами?
Спалахнуло зелене полум’я, повільно розкрутила сувій: витіюватий почерк, внизу виднілася сургучна печатка.
Отже, погані новини: упир скоріше за все перемістився до іншого місця, працює із напарником, а це ускладнює справу.
Запала мертва тиша, переглянулись між собою.
Подивились зацікавлено на відьму, в їхніх очах промайнуло запитання.
— Що, у мене свої помічники та не тільки, особовий відділ як-не-як, співпрацюємо?
— Сподіваємося, от тільки на яких засадах?
— Цікаве питання, тільки не ображайтеся! — Чула про докучливих привидів, допоможемо чим зможемо — тоді слухайте уважно:
Химерії вгадати майже неможливо, завжди раптово, тож наберіться терпіння
Іноді зникаємо, завчасно попереджаємо
Хочеться не хочеться, але про певні свята згадуйте
Наша бібліотека до ваших послуг
Деякі працюють виключно вночі
Тримайтеся трохи далі від заплутаних ходів, якщо так хочеться, то із супроводом
Для деяких проведемо екскурсії
***
Питання таке: як ставитеся до холодної зброї та тренувань?
— В якості чого, невже ваші навчатимуть?
— Аякже наші, попереджаю на всякий випадок: зброя дещо вередлива, доведеться контролювати та приручати до себе, зазвичай відбуваються у дощові дні.
До речі познайомитесь із деякими істотами якби це дивно не звучало, але на їхній території.
Розділ 1
Трохи вологе приміщення, стіни потріскались, зі стелі посипалася шпаклівка.
Почувся писк, мимо нас пробігла миша: сіра із білими цятками, могло бути набагато гірше.
Цікаво скільки йому років?
Напевно не зробили капітальний ремонт, холодно бор, скоріше за все, не використовувалося, можу помилятися.
Двері якась розвилка наче у катакомби попали, добре хоч ці вказівники, але написано доволі, ох як лікарський почерк, ледь-ледь видно.
Напевно запропоную, а погодяться чи не погодяться то вже їм вирішувати.
Щось я відволікся, невже активізуються ті привиди вночі?
Майже вгадали, але не завжди так і було, коли ми тільки но починали наводити порядки то їхні завивання чули всі, іноді бешкетували, скидаючи щось.
З’являлися всюди, уявіть як її голова з’являється з-поміж книжок, або кінцівка звисає з-під дверей.
***
Одного разу, сталася дуже моторошна історія: тоді працювали аж до самої півночі, одні працювали із кримінальними справами, деякі проводили інвентаризацію.
Зранку спекотно, ми як розтанувше морозиво або ж розплавлений шоколад.
Тоді співали горобці та солов’ї, навіть вітерець не врятував ситуацію.
Я напружував свої очі, але все перед ними розпливалося, по стану трохи схожий на сича.
Привиди чомусь притихли, затишшя перед бурею.
Вже починало вечоріти, щось сталося зі світлом, то включається то вимикається, двері ні з того ні з сього потроху скрипіли.
Скло яке було на кожному вікні починає дрижати, іноді знизу та зверху немов павук що плете свою павутину, з’явилися тріщини.
Потім неочікувано зникали, через одне вікно скло запотівало та чувся чийсь злорадний сміх.
***
Через пару хвилин, проступали кров’яні написи із написом: знайдіть замуровані тіла, звільніть та перепоховайте їх!
З кожної щілини виповзають пацюки із мишами на пару, маленька капля капнула на дерев’яні дошки.
Піднімаючи очі, ми побачили як розширюється мокра пляма, поверх неї як тоненька ниточка, створюючи якісь візерунки просочувалась кров, ставши із бляклої до насичено червоної.
Роздався противний скрегіт, наче хтось гострими кігтями провів по дерев’яних дверях.
Всі без виключення, були із глибокими смугами, через них проповзла ліана: зелено-чорна, замість квітів людські оченята, подекуди траплялись кінцівки.
Шмяк, на підлогу приземлився, шматок плоті: зелений із таким смородом, що всі шукали прищіпки.
***
Твою на ліво, запах паленого, тільки цього не вистачає для повного щастя.
Тільки от де? І знову зник, та що ж це таке?
Перевірити підвальні приміщення?
Намагаюсь вийти із кабінету, але все марно, хтось не хоче, щоб я вийшов.
Щось змінилося, моя голова починає розколюватися, перед моїми очима постав примарний екран: розпочинався зворотній відлік, я чув як хтось проговорює їх.
Цей голос, дещо низький із якоюсь злістю, проникає у твою голову.
Намагається контролювати, ти наче якась маріонетка, яку смикають за ниточки, твоє тіло належить йому цілком повністю.
Як вигнати його, навіть я не знаю.
***
Ось з’явилися перші кадри: готичний замок із бірюзовим озером.
Кожен кадр ставав дедалі трагічнішим: замуровані, жіночі тіла, обезголовлені/спалені.
Хотів відвернутися від розчленованих тіл, але той голос щоразу повторював: дивись та запам’ятовуй, з цього замку все розпочинається і ним закінчується.
Хочеш послухати історію цієї споруди?
Розділ 2
Сам замок лише частково пов’язаний із нею.
Ворен Девіль походив зі старовинного роду примарних мисливців, його батько Белладон являвся дроу, а його мати Офелія вважалася спадкоємицею двох кланів: примарних мисливців та темних відьом.
Молодший Грейсберг спеціалізувався в артерфакторських майстернях соларпанку, Деймерія обожнювала технології, тож її винаходи наскільки химерним вони б не були, стали розроблятися у кіберпанкових світах, Феліцис приєдналася до некромантів.
Вважалася помічницею смерті, створювала потойбічних маріонеток.
Ліс гнилісних душ був особливим для різних представників, за мертвими приходили кістяні, місцями м’язи, відлітали шматки розкладених органів.
З’являлися із настанням повні, їх бачили, але одразу розчинялися.
Особливість: стирачі, часові переміщення, проникнення.
Розділ 3 минуле Ворена
Ворен захоплювався архітектурою із самого дитинства.
Тож у їхній бібліотеці, з’явився окремий стелаж з готичним гравіюванням, де відьомськими чорнилами, було написано: архітектура та образотворче мистецтво різних світів.
Його кімната об’єдналась із пустою майстернею, бувши 15-річним хлопцем, він попросився до майстрів творчого та артефакторного спрямування.
Звісно ж Белладон погодився на цю пропозицію, але за певних умов:
Додається бойова підготовка
Практикується та вивчається анімагія
Відьомське збирання рослин(пояснить Офелія)
З цими умовами Ворен погодився.
Відьомське збирання ставало дедалі небезпечнішим, щоразу приходив з опіками, займався сушінням, створював різноманітні зілля.
Бойова практика витягала усі соки, ти як якийсь зомбі, а потім сниться якась жуть після кладовищ.
Походеньки по місцевих цвинтарям, покинутим місцинам дались взнаки.
Як так сталося то попитайте у некромантів.
Самі знайомства із різноманітними представниками, сталися при навчанні у міфологічній академії.
Розділ 4. Академія
Дещо готична із гострими шпилями, моторошними вітражами на яких зображені міфологічні істоти які оживають в самій пітьмі.
Здаються звичайними для людських представників, проте змінюється коли відчуває, інакшу сутність.
Оточена чорним лісом людських душ.
Там де панують аномалії, змінюється час саме на таких засадах невідомо звідки як кістяне чудовисько, створюється каркас.
Темнова магія+кров+душі стануть в нагоді для захисту, все інше з’являється завдяки магії.
До того ж майстри вносять свої корективи при проектуванні.
***
Ельфи займалися катакомбами, прихованими кімнатами, підземними бібліотеками.
Приблизно 20-35% являлись змішанками, чистих 35%, нова сила 30%.
Елементалі об’єднувались з іншими, проектували ландшафтні дизайни, оранжереї.
Схема поверхів:
Найнижчі – демонічні
1-відьомський
2-міфічних істот
3-елементалі
4-особливий (захищений від руйнівних сил)
5-темновий
***
Майстерні розташовувались окремо, нагадуючи химерну квітку: безліч переплетень, до того ж вогники стали екскурсійними провідниками, тож шансів заплутатися ставало дедалі менше.
Позаду академії, йшла кістяна тропа із демонічними деревами, його називали місцем сили.
Окрім озера, химерної форми: створено всіма представниками, на самому дні проживали найстрашніші істоти, являлись охоронцями.
Від нього йшли 3 змієві стежини: відьомська, некромантична, змішана.
Некромантична: клубочився тіньовий туман заблудших душ.
Ті хто мали хоч якийсь зв’язок зі смертю, мали певні переваги, ось іншим не так вже й пощастило, тому Слейпнір став переправником до некромантичного міста.
Посередині: широкий майже невидимий, примарний міст.
Я навіть чую, як з озера долітали чиїсь голоси, немов завивали до когось, іноді проклинали та кликали до себе.
Намагався відриватися від їхнього знову, бо можуть затягнути та ніколи ти не повернешся назад.
Щоправда, вихід все-таки був, але не всі на це погодяться.
Розділ 5
Саме місто нагадує похмурого жнеця: кладовище знаходиться позаду, всі будівлі мали вигляд вороного/стерв’ятникового крила, майстерні розташовувались навпроти будівель, єдиною відмінністю становили моторошні вивіски.
Вдалі від цвинтаря, розширювалося в сторону майстерень, будівель – виживальне місце 3-х рівневої складності.
Активізація істот (рівні)
1-й – найслабші (ліва сторона)
2-й – середньої
3-й – найсильніші (права сторона)
Чи можуть найсильніші призвести до руйнації? Ті що мають вищий ранг знаходяться глибоко під землею, сильні поруч із майстернями.
Небо охороняли химери, деінде пролітали гарпії та інші крилаті істоти.
Академія смерті була на межі некромантів/відьом та демонів: чого тільки не вивчали, навіть давали хоч якесь життя, неважливо у якомусь вигляді, проте одразу ж терпляче навчали та пояснювали нюанси, займалися адаптацією, саме тому утворився ЦАІ.
Розділ 6
Ворен щось відчував, напевно у підлітковому віці, хоча легкі підказки починали ненав’язливо з’являтись набагато раніше.
Здавалося ніби кожна істота намагалась подружитися аніж зашкодити.
Іноді речі починали ні з того ні з сього, підійматися вгору, а потім раптово падати.
Переміщатися в часових просторах, опиняючись поблизу покинутих місцин, цвинтарях.
***
От якраз всяка чортівня творилася на таких місцях: то оживлялися мертвяки чи раптом попадав у так зване минуле, нібито глядач зі сторони, таке занурення мало свої нюанси, чим глибше, тим складніше повернутися.
Коли нікого немає, то набагато гірше, ти наче плаваєш у безодні, а тут бац, чуєш як щось розбилося і ти повертаєшся назад.
Перед тобою: середньої довжини, як темна кров, лише прядки видніються з-під каптура.
Частково, приховане обличчя половина маски як у чумного лікаря, інша – пташина, від птахів які символізують смерть.
Одягнений у довгий плащ: заляпаний кров’ю.
Химерні рукави, приховували бинтових змій, на його долонях, виднілися глибокі царапини.
— Агов, ти мене чуєш? – запитав невідомий.
— Авжеж, можливо поясниш?
— Зрозуміло, опановуєш здібності? — Чим більше занурюєшся, тим складніше повернутися назад — можливо навчу, але темінь змінює плани.
***
От як повернутися назад?
Застряг невідомо де, ми йдемо по втоптаній траві, навколо жодної душі лише відголос минулого життя.
Раптом зупинилися, чулися стогони.
— Тримайся за руку, тут завжди чортівня твориться, можливо чув про Бугайський трикутник?
— Куди ж там, я сам не зрозумів як опинився тут.
— Пам’ятаю твій рід, забув представитися Мефісто, являюсь некромантом переміщень.
— Ворен, рад знайомству.
Розділ 7 допомога Мефісто
Перед нами, постала невідома дівчина схожа на примару.
— Ворен, спробуємо переміститись?
— Якісь ризики існують?
— Все індивідуально, єдина порада: довірся мені та все вийде.
***
Мефісто починав направляти: заплющ очі, намагайся абстрагуватися, зосередься та спробуй детально описати місце та власне замок.
Не бійся сторонніх звуків, якихось змін.
Я починав уявляти наш готичний замок зі шпилями у вигляді химер, навколо нього дубово-хвойний ліс, за отруйними чагарниками, трохи згнивші, дерев’яні дошки вели до папоротникового болота.
Ворен відчував як дрижала земля, все розпливається перед очима, раптом якийсь поштовх: завертілася воронка і ми одразу ж зникли.
Трохи пізніше, виявилося що Мефісто являвся приятелем Белладона.
Мефісто вирішив допомогти з навчанням, єдиною умовою:якщо раптом не з того ні з сього, коли кривава повня настане та проявляться невідворотні зміни то пошліть грифона.
Ось так і розпочалося знайомство з іншими представниками міфологічного світу.
Розділ 8
З часом, практика переміщень давалася взнаки.
З анімагією, було дещо складніше оскільки трощення кісток, руйнація всього та емоційні гойдалки, ставали на заваді приборкання іншої сутності.
То ж міфологічна академія об’єднувала інших істот, траплялись казуси, а куди ж без них.
Саме тоді, виникла ідея систематизувати всіх істот: у бестіарії, міститься детальна інформація, ілюстрації, кланові родоводи та їхні здібності.
Вирізнялися обкладинками/матеріалами, рунічними написами, окрім цього: кожен представник використовував особливу печатку.
***
Його сім’я закохалася у людські, містичні місцини.
Ще тоді не існувало особливого відділу міфічних істот.
До нечисті ставилися неоднозначно: одні проклинали, інші поважали, нейтральних виявилося не так вже й багато.
Його цікавила готична дещо химерна архітектура, аномальні місцини.
Минуло декілька років, коли сім’я перемістилася до будинку з химерами.
Він стояв над крутим урвищем, таке відчуття ніби падаєш до безодні.
Місцеві вважали нібито сам будинок пов’язаний із горем яке спіткало Городецького через смерть доньки.
Мимо нас, пробігали вершники на гнідих конях.
Проходили трамвайні колії, сама нечисть обирала найбільш містичніші квартали в українських містах.
Розділ 9. межа між світами
Межа між нечистю та людиськами ставала дедалі слизькою, оскільки із настанням повні активізується неконтрольована агресія деяких істот.
Виявилося, несподівано навіть так зване пробудження іншої сутності, через якісь покоління, тож через цей нюанс утворився особливий відділ: займався кримінальними справами, писалися бестіарії.
Також у містичних місцинах за допомогою істот та їхньої сили, постає міфологічна академія.
Сила вирувала ще далі, от-от виникне полігон, посередині містилося відьомське капище.
Звісно ж відьми із радістю брали майбутніх відьмочок, навчали, тому що знали самі.
***
Нерідко до них приходив перевертень, власне стая межувала там, де є відьомське поселення.
Впізнати вовкулаку легше: із червоними очима та зведеними бровами.
Деякі вірили що у такого вовкулаки: 2 серця та 2 душі.
Лише чаклуни, чугайстер та відьми могли перевтілюватися в іншу сутність, не оминаймо людей які при певних умовах можуть перетворитися на якусь пташку чи іншу подобу.
Не вся істота погана, як про неї кажуть.
Відьми до прикладу, займалися не тільки травництвом, охоче вивчали людське тіло.
Демони обожнювали солодощі, спортивні ігри та змагання.
Ельфи займали банківську нішу, ветеринарію.
Щодо некромантів, то вибір очевидний, там де панує сама смерть.
Нявки з русалками займаються озелененням місцевостей, щоправда, на своїй території, посередником вважалася відьма.
Розділ 10. Цвинтар
Знайти чиєсь тіло, ставало дедалі важче ніж зазвичай.
Після переміщення, яке вважалось не ідеальним для Ворена, розпочалися нічні, а також денні практики на некромантській території.
Архітектура займала окрему нішу до якої повернувся, коли разом із сім’єю, перемістились до будинку з химерами.
Цей аромат смерті, там де життя немов обірвалося навічно.
***
Несподівано, цвинтар стає поштовхом до розкриття некромантських здібностей.
Зацікавила сама смерть, хотів навіть вивчати чиєсь тіло.
Частіше трапляються напіврозкладені та оживші мертвяки, але щоб людське то набагато рідше і всі в плачевному стані.
Людиська подібні нечисті так само нечисть подібна людиськам.
Віднайти чисту душу, смієтесь?
Скоріш навпаки, розколота та інь-янівська де переважала пітьма, двоєдушники теж зустрічалися.
Чисто гіпотетично: склеїти чи розбавити пітьму цілком можливо, але рано чи пізно, все повертається на круги своя.
З Алерією познайомились чисто випадково, коли навчався у Національному Медичному університеті імені О.О.Богомольця.
***
А де можна знайти якесь людське тіло?
Морг і то не завжди, там доволі прохолодно, попри це перевірки та паперова волокіта, можливо трансплантологія?
Ризиковано, був укладений кровний договір між трьома світами.
Залишається кладовище: до цього цвинтаря, йшла природна стежка пізніше перетворилася на Байкову вулицю.
Місцеві розповідали про походження самого кладовища, десь у Прикарпатті проживало плем’я бойків, котрих називали бойківцями, самі ж походили від нащадків білих хорватів.
Землевласником Байковського кладовища яке мало, зовсім інший вигляд, став такий собі С.В.Байков.
Місцеві старожили пам’ятають маєток біля урочища Протасів Яр.
Через дорогу розташовувалась кузня, а вздовж залізничного насипу текла невеличка річка.
Ми опинилися біля червоної огорожі з фігурним орнаментом на металевих, кованих ґратах.
***
Наша компанія частково складалася із напівкровок: Грейсбека, Ореста, Кіари.
Навколо розкинулись дерева з могильними плитами, кожна тропа вела до різних світил.
От тільки номенклатурні особистості ніякої користі не приносили, тож доволі дивно, коли серед наукових, творчих представників якогось біса поховані ті, які ніякої користі для інших не приносять.
Тож на їхнє щастя, почнемо з них.
Дістали із рюкзаків хірургічні, різні банки, лом, пару лопат та перчатки.
Алерія передала напівкровкам: заготовлені кулі та стріли, шкіряні мішечки засушених трав.
За пару днів, як відправитися до кладовища: Ворен та Беліар створювали універсальну зброю, поруч стояли напівкровки.
Беліар брав у свої руки ритуальний, некромантичний кинджал: василіскове руків’я, видовжене лезо з рунічними рунами.
Провів по своїй долоні, кривавий поріз почав швидко зникати, воно й не дивно, регенерація як-не-як.
З часом при певних умовах, швидкість регенерації може змінитися, оскільки до сих пір, існували невідомі отрути, істоти котрі ставали дедалі небезпечнішими ніж були раніше.
Достатньо крові, для того, щоб лезо увібрало не тільки кров, але й силу.
Опанувати такою зброєю значно простіше, без крові трохи складніше.
***
Дроу вважалися майстрами проклятих речей, відьми вплітали закляття та власну силу, головним інгредієнтом для ритуалу, являється краплина крові.
Кожна відьма розумілася у травництві, тож серед безлічі обирали ті які можуть стати в нагоді.
Проблема проклятих речей полягає у тому, що за це стягується відповідна плата у вигляді мітки, під кінець забирається душа та оболонка, іноді між дроу та іншим представником який немає жодного відношення до проклятих речей.
Зазвичай некроманти чи демони, рідше панк- світи.
Тіло стає основою для маріонеток, органи мрія для трансплантології, проте перебирання ніхто не скасовував.
До них, приєднувалися демони, обожнювали хворобливі, з виразками та пухлинами.
Розділ 11. Парк Пам’яті
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Ми чули як ухала сова, раптом звідусіль, ховаючись в дуплах дерев, напала зграя кажанів.
Відьма одразу ж створила ниткових змій, через пару хвилин кажанчики зникли.
Привиди видатних постатей, деінде блукали, ми намагаємося обійти старе кладовище вздовж та поперек.
***
Зупинились біля меморіально-обрядового комплексу Парка Пам’яті.
Рельєфи Стіни Пам’яті привертали до себе увагу: постаті, фігури їх називали Каріатидами землі, мали вимальовуватися в небі.
Ідеєю Каріатиди вважається розповідь про життя людини на землі, яка пізнає свою землю, страждає що її залишає, бо любить її й вражена красою світу.
До самого комплексу входять такі споруди: земляна скульптура Терас колумбарію, які розташовані на схилі Байкової гори.
Ритуальні зали прощання — скульптура, пелена Неба та оболони-пелени, яскраво-білого кольору що охоплюють місце останнього прощання.
Сама ідея будування комплексу полягає у тому, щоб усіма засобами художнього вираження залучити до творення стіни пам’яті філософські, соціально й міфологічні змісти, символів народних вірувань та обрядів які б переконливо засвідчили піклування живих про наступні покоління.
Пізніше відправилися до пам’ятника Миколи Лукаша, серед його предків був і запорозький козак Федченко.
Являвся перекладачем-поліглотом і його внесок у культуру величезний, навіть епіграми уже стали народними.
Розділ 12. Жахи кладовища.
Найстрашніше розпочинається трохи пізніше.
Надзвичайно тихо, підозріло якось немов затишшя перед бурею.
Стовбури починали видовжуватися та скручуватися з противним стогоном, деякі значно потовщувалися.
Їхнє гілляччя здавалося руками, такі покручені з-під яких звисає павутиння.
***
Із самого низу, аж до стовбурів рухалися короїди, вони починають із шаленою швидкістю прогризати дерева.
Вийшла якась моторошна паща, що одразу ж тебе поглине та з’їсть.
Дещо вище, дещо зловісніше мерехтіли очі безодні, раптом спалахнули самі дерева із виттям їхнє коріння починало звільнятися від ґрунту.
Ми бачили як коріння спліталось у коси, нагадуючи батіг.
Враз дерева із демонічним полум’ям та своїми ногами, мов невідомою силою почимчикували до нас.
Навколо розліталися язички полум’я, здійнявся вихор до нього приєдналися хижі птахи, танцюючи химерний танок у повітрі.
***
Звіддаля долетіла якась моторошна з прихованою небезпекою мелодія чи то сопілки, чи то скрипки.
Його постать пропадала серед чагарників, Алерія бачила скрізь заплутані ілюзії, фантомні тіні.
Звивалися, когось приховували наче був невидимкою.
Не виключено, що той хто оживляє дерева і контролює жучків-шкідників, може бути десь поруч із нами або ж замість нього скоріше за все маріонетка.
Склеп рідко використовується в якості хованки, чисто гіпотетично: підземні катакомби з безліччю пасток то в такому випадку, віднайти слід враховуючи майстерність, не так вже й легко.
А це означає що наш невідомий не такий простий і має козирів в рукаві.
***
Можна обірвати зв’язок от тільки ризикуємо нарватися на армію мертвяків.
Це вам не забавки, щось гірше ніж можна було уявити.
Можуть розірвати на шматки, деякі стають міцнішими, пробити їхнє тіло знаючи що воно знову відновиться і що тоді?
Маємо справу із некромантами та темними відьмами, універсалів вистачає.
Хіба що проклятий ритуал, самі мертвеці, а таких місць хоч греблю гати.
Здається звичайним, можливо творча особистість чи працює із мертвими, змінює зовнішність.
Скоріше за все, другою подобою являється відьмак, навряд чи чугайстер, майстер переміщень та порталів.
***
Нічого не вдієш, доведеться підіймати архіви, може щось схоже вже було, але на кожного виконавця знайдеться послідовник.
Рідше коли об’єднуються, шукають помічників, от тоді йде плутанина при чому вичислити помічників набагато легше і простіше.
Кидаються в очі, маленькі неточності, в той самий час головні невідомі не залишають слідів, хоч якихось підказок.
Проте ледь відчутний аромат відьомських рослин, невідома отрута та 2 артефакти, що саме цікаве невідомо звідки роздається таж сама мелодія.
Розділ 13
— Дуфф щось знайшов?
— Можу розчарувати, це 15-й труп, попередні були виявлені у тих місцях, де панувала сама нечисть, єдине маю бестіарій мольфарів, серед 14 які можуть бути причетними у цій справі.
— Непогано, хоча б щось, доведеться ознайомлюватися зі всіма чаклунами.
Частина 3
Жертви
Перша жертва: Сільві (воронове волосся заплетене у дві коси, прикрашені живими трояндами, із гетерохромними очима).
Вивчала отрути та готичну архітектуру, обожнювала покинуті місцини.
Друга жертва: Сабріна (рудоволоса із сірими очима).
Працювала в морзі, захоплювалася отрутами.
Місцезнаходження: мертве озеро(схожий випадок, різниця темний кулон у вигляді вовчої пащі).
Третя жертва: Мія(брюнетка з голубими пасмами та чорними очима).
Письменниця української містики, моторошних горорів.
Місцезнаходження: чорне озеро(цього разу у її волоссі була вовча шпилька, заляпана кров’ю).
Четверта жертва: Сабія, являлась майстринею моторошних ляльок, істот.
Місцезнаходження: гора Бона(фарфорова маска у вигляді Сколь та Хаті)
5-та: Евелін, займається реставрацією картин, глечиків.
Місцезнаходження: Сатанів(ось тут, розкидані пір’я, якась вовча накидка).
6-та: Діана, розписує книги.
Місцезнаходження: Домініканський собор ( проклятий ґримуар).
7-ма: Дейнеріс, орнітологиня.
Місцезнаходження: Тараканівський форт.
8-ма: Акане, книжкова ілюстраторка.
Місцезнаходження: Громовище.
9-та: Енья, кавістиня.
Місцезнаходження: церква Вія.
10-та: Айла, займається бутафорією.
Місцезнаходження: зелений театр.
11-та: Віринея, відома отруювачка.
Місцезнаходження: озеро Несамовите.
12-та: Лорна, художниця-керамістка.
Місцезнаходження: Лиса гора.
13-та: Бренна, архіваріус.
Місцезнаходження: чортів камінь.
14-та: Моріа, художниця ігор.
Місцезнаходження: древній кромплех.
***
— Символічно що 14 підозрюваних, але не всі підходять, підозрюємо 2-х, але їхні свідчення дещо інші.
— Хм, можеш пояснити?
— Що є той який робить по принципу наставник-учень — А таких як кіт наплакав.
— Цікаво, хто ж ці підозрювані та звідки така інформація?
— Вейлін, працює патологоанатом та Брейден трансплантолог.