Заголовок

0001

Нарешті я на окраїні потрібної планетної системи. Зненацька вловлюю писк маленьких кристалінчиків. Хоч це і не входить в обов’язки — лечу до старого порепаного кометного ядра, щоби врятувати звіряток.

0010

Прикро, та під час маневрів я пошкоджую третій рушій. Нічого, це не завадить величній місії. Зате, я переселяю милих нерозумних тваринок на міцну молоду комету, що пролітає неподалік. На прощання врятовані вдячно поблискують численними оченятками.

0011

Наближаюсь до мети моєї місії. За планом попередньої експедиції, яка відвідувала цей сектор один галактичний день тому, я маю на великій швидкості врізатись в атмосферу третьої планети та гарненько вибухнути. Таким чином я розсію спори майбутнього кристалінового життя й унеможливлю фотосинтез місцевої примітивної вуглецевої біоти.

0100

Однак, що це? Чи не поіржавіли синапси моєї нейромережі?

Перевантажую сенсорні модулі — ні, отримана інформація правдива.

За час, що проминув після останніх відвідин — на третій планеті виникли розумні вуглецеві форми! Звичайно, до нас їм дуже далеко. Але вони будують домівки, конструюють механізми, займаються наукою. Навіть у космос трішки літають… Чудасія! Такий швидкий темп розвитку — аномалія для подібних, шкідливих для всієї цивілізованої Галактики, організмів.

0101

В інструкції не прописано як діяти при серйозному відхилення від норм чужинської еволюції. Зате я маю чітку вказівку знищити вуглецеве життя і засіяти зародками вищих кристалінових форм усі материки планети. 

0110

Так погано я ніколи не почувався. Було легше навіть коли пролітав повз пульсар і отримав потужну дозу колючого рентгенівського випромінювання. Зараз мене наче щось із середини розриває.

З одного боку дуже не хочеться ліквідовувати виявлене мною унікальне явище, з іншого — провалити священну місію я також не маю жодного права.

0111

Краще я і справді зламався би на тій старій потрісканій кометі…

Хм-м-м…

Цікаво…

А ідея шикарна!

1000

Сканую оточуючий простір. Мені щастить — поблизу летить величенька кам’яна брила. Вимикаю енергетичні щити. Прокладаю новий курс, розраховуючи зіткнутись із каменюкою і пошкодити ще кілька своїх рушіїв. Це істотно зменшить мою маневреність, а сотні дрібних уламків, що утворяться після такої зустрічі, точно нікому не зашкодять.

Поки я ремонтуватимусь — планета, на якій живуть розумні вуглецеві форми, встигне обернутися навколо центральної зорі тисячу раз. З огляду на прискорений метаболізм тубільців — цього має бути достатньо, щоб вони переселились в інше місце, або довели свою корисність Галактиці.

1001

— Мамо! Тату! Дивіться як багато зірок падає! Чи не Святий Миколай на Новий рік салюти запалює?

— Схоже на те! Тільки справжнє чудо могло змінити курс астероїда-приблуди і врятувати нас від загибелі…