Коляда

В місті Кладки ви б ніколи не подумали, що почуєте спів. Вибухи, крики, скрип покришок, гуркіт виходів, віддалений гавкіт собак — так. І аж ніяк не пісню про радість на повні груди.

В місті Кладки морозна зоряна ніч останнього дня високосного року. Пахне горілим і потягами. Вже рік як потяги сюди не доходять. Вулиці пусті, якщо не брати до уваги заблукалих псів і купи сміття. Ті нечисленні місцеві, хто не евакуювались, більшість часу проводять в погребах. Тому, хто вийде сьогодні, на голову впаде не снаряд і не міна, а несподівано високе після місяців туману і мжички небо. Страхітливо високе після місяців під землею.

Але, зачекайте, що це? З провулку над річкою протягом виносить шелест, шепіт, шурхотіння, мало не штовханину. Гурт тіней поволі суне на берег. Не достатньо обережні, як на ворожих розвідників, і надто розмальовані, щоб бути своїми. Та й відколи це командирів групи озброюють сріблястою зіркою на патику.

Місячне сяйво вихоплює рум’яне лице дівчини в хустці. Вона всміхається місяцю й поправляє запаску. Розладнаний гурт перегруповується і на найбільшу вулицю приватного сектору виходить вже зібраним загоном. Вони крокують повільно і цілеспрямовано, пронизують простір. Всі в простих пальтах і куртках поверх народного строю. Той із зіркою пронизує тишу:

— Нова рааааадість стала

Решта підхоплюють:

— Яка нееееее бувала

Над вертеееепом звізда ясна
У весь свіііііт засіяла

В них під ногами тане льодяна кірка, стелиться шлях. Із темних закутків збігаються бездомні пси й приєднуються до процесії. Люди виходять з погребів на осиротілі подвір’я, й небо не падає їм на голову, сьогодні пісня тримає небо, щоб військо могло трохи перепочити. Пізніше хтось скаже, що коляду було чути за річкою, на іншому кінці Кладок, ба, навіть на кілька радіочастот прийшла нова радість. Тієї ночі тут ніхто не загинув.

Мені цю історію розказав батько, який служив у той час на Донецькому напрямку. Сам він не встиг побувати у Кладках, але не раз чув про примарний вертеп від саперів, з якими ділив хату. Кажуть, що його бачили і в райцентрі, і далі на північ, і навіть на інших напрямках. Але в Святвечір коляда звалилась з неба саме на Кладки.

В місті Кладки ви б ніколи не подумали, що почуєте спів. Та один раз почувши, не забудете.