На астероїді була вічна ніч. Велике й мале каміння, яке висіло поруч, майже над головою, так закривало проміння тутешнього сонця, що не давало жодного шансу освітити хоч маленький клаптик цього каменя. Капітан Романенко озирнувся.
– Та йду я, йду, – почув у навушниках. – Мені здалося, що там, у тіні того пагорба, щось рухається. Але помилився, це не він.
Андроїд Семен страхував капітана позаду. Попереду рухався ще один учасник їхньої експедиції – Стефанія. Її скафандр, виготовлений із ергономічною точністю, окреслював фігуру дівчини. Капітан замилувався приємним для погляду задком і мало не пропустив брозольця. Контрабандисти призначили зустріч саме тут, на цьому богами забутому камені у космічному просторі на краю галактики.
Брозолець з’явився несподівано. Наче з-під землі виріс. Стояв праворуч, опираючись на скелю.
– Ви прийшли, – констатував він і так очевидний факт.
– Ви теж прийшли, – луною відгукнувся капітан.
– Принесли? – уточнив інопланетяни і порухав одним із мацаків.
– А ви принесли? – питанням на питання відповів Романенко.
– Ось, – одне з мацалець виросло просто з безформного тіла й полізли до Романенко, точно визначивши, хто в їхній групі є головним.
Сфера, схожа на скляну, але, як знали всі в галактиці, міцніша за будь-який метал чи сплав,була наповнена мірою субстанцією.
– Це точно один? Двадцять чотири години за земним часом? – спитав Романенко. – Минулого разу ви не додали трьох годин! Був скандал!
– Рівно двадцять чотири! – мацальце тицьнулося капітану в опущену долоню, наче хотіло насильно впхати сферу в руки. – Ми чесні. То ви минулого разу брали в контрабандистів. А у нас все чисто. Наша фірма відома в галактиці!
Довелося взяти сферу. Натомість капітан простягнув в іншій долоні термос, заповнений кавою. Брозолці продавали час. Вони виробляли його якимось дивним чином, розтягуючи і парадоксально додаючи до потоку основного часу. Натомість вимагали каву, яка в їхній частині галактики була неймовірно дорога. Отака галактична контрабанда, яку зараз затіяв Романенко, була надзвичайно ризикованою.
– Все чесно. Арабіка грубого помолу.
Мацальце схвильовано схопило термос, брозолець проскреготів:
– Завжди до ваших послуг, – і зник за скелями…
Коли вони поверталися на корабель, Стефка спитала, відводячи погляд:
– Цілий день. Куди ви його подінете? За контрабанду можуть запроторити у в’язницю.
– Я обіцяв доньці бути присутнім на новорічному святі у садочку, – втомлено зітхнув капітан. – А після гіперстрибка ще день польоту до Землі. Я не встигаю. Вона дуже просила. Тому я був змушений…
Стефка розуміючи кивнула…
Повернутися до конкурсу: 365+1 новорічних слів. Ще один день
Стефка приносить в цю історію тільки свій задок :(((((((((((
А андроїд Семен – взагалі грає роль статиста. Так що Стефанія – то повноцінний актор другого плану! І крім спокусливого задку в неї навіть є ціла репліка! 🙂
Так і уявляю, як вона її репетирувала, повторюючи на різні лади…
От, всі помітили той задок))) І дався він вам!
А брозолець з мацальцями, бідний, так хотів, щоб і його помітили)))
До речі, книга гумористична. І в ній капітан не має дітей. Це я придумала для оповідання. Насправді він суворий і злий))) Принаймні, хоче таким здаватися)))
Дякую. Вже знаю, що оповідання не пройде далі, бо всі накинулися на бідну Стефку))) А вона в книзі, між іншим, космодесантниця)))
Дякую! Гарних свят! Успіхів на конкурсі! Повеселили)))
Вітаю! Ваше оповідання таки пройшло далі! 🙂
І дякуйте бідній Стефанії: тягнути на собі весь твір – робота не з легких!
Навіть, якщо ти й космодесантниця з гарним задком!
Але ж дивіться, як всі пожвавішали й зраділи, що написано про той задок. )))
Цілі роздуми й враження про нього в коментарях.
Пожвавив, так би мовити, сприйняття тексту, привніс несподівані асоціації та критику чистого від непристойностей розуму )))
Дякую за коментар! Успіхів вам на конкурсі! І щиро вітаю зі святами! ❤️❤️❤️
Дуже миле оповідання. Але милування дівчиною у скафандрі явно було зайвим. Ви реальні скафандри бачили? В нього треба впихнути всю систему життєзабезпечення. Про ніяку ергономічну точність мова не може йти.
І ще питання, чому арабіка грубого помолу в термосі? Якщо напій, то було б зрозуміло, але мелену каву в термосі? Може б доречніше якусь іншу ємність для цього використати?
Дякую щиро за коментар.
Це дуже далеке майбутнє і там скафандри не такі, як зараз, а круті й модні.
Це туристичний скафандр, розрахований на кілька годин.
Про каву, може, й заміню ємність. Чомусь в уяві вже в мене була приготовлена й у термосі☕☕☕
Дякую. Гарних свят!
❄️❄️❄️
Десь я вже про любителів кави на цьому конкурсі читав…
Ага! Це ж там було про зореліт “Арабіка” і часову аномалію, завдяки якій екіпаж ласував кавою власного виробництва і приготування!
Тепер по цьому оповіданні. Спочатку скажу, що Романенко – дуже хитрий капітан, бо вперед (де небезпека) пропустив дівчину. Та до того ж він ще й неймовірно хтивий (хоч і жонатий, має дочку!) – роздивляється задок Стефанії, так ніби за тривалий переліт на окраїну галактики йому те спокусливе місце не вистачало часу споглядати.
А ще, автор не врахував, що на астероїдії ну дуже слабка гравітація і нормально ходити (не високо стрибати, ризикуючи залишитись у космічному просторі в якості супутника каменюки) просто неможливо… І за скелю там би мали триматися, а не опиратись!
Що ж до кави – то це вже якийсь фетиш! Ну, для землян – це традиційний напій в багатьох країнах (але не всіх, наприклад у Китаї – точно ні, а там живе 1,5 млдр. сапієнсів), а чужинцям (у яких інший метаболізм) – вона для чого, чому так високо цінується?
Якби автор усе те продумав, то оповідання вийшло б дуже гарним.
А загалом (якщо закрити очі на всі ці огріхи) мені навіть сподобалось. Інакше я не тратив би стільки часу на розбір польоту.
Оповідання написане на основі моєї основної книги. Коли закінчиться конкурс – я вам дам почитати. Про гравітацію треба зазначити і врахувати, може, там, якесь у них гравітаційне взуття спеціальне. ))) дякую. Прізвища і все змінено.
А от про каву і т.п. не написано, бо мало часу!!!!!
А про задок то так вигулькнуло просто. Якщо гарна фігура, то чому б не помилуватися? Навіть якщо ти тато і маєш дітей?))))
Я, наприклад, милуюся гарними людьми на фото)))
Щиро дякую за коментар! Ви мене надихнули прямо))))
Піду почитаю про астероїди)))
Успіхів у конкурсі!
А ви, бачу, теж фанат кави )
Кава – напій номер один в освоєному Всесвіті ))
Спочатку про гарне – цікавий задум, цікава історія. Дякую.
Тепер трохи вас пошмагаю різочкою. Помилки( Треба трохи дошліфувати і буде цукерочка ❤
Прокрастинаторство. Це воно винне, не я)) Оповідання написано і надіслано в останні хвилини прийому робіт. Не було часу вичитувати)) Бачу помилки – і мені дуже соромно(((
Дякую за коментар! Все виправлю потім.
Як я вас розумію )
А, і) Я читала його на одному диханні, тому написано воно приємно)
Дуже дякую!
Хороша оповідка. цікава, фантастична, приємна)
Щиро дякую!
Вітаю, Авторе!
Від початку текст справив враження написаного похапцем, та й вичитати його ой варто… Але фіналом ви мене підкупили 🙂
Так, писалося і надсилалося оповідання в останній момент. Тому й не вичитане добре. Дуже перепрошую. Соромно мені за помилки, як правило їх виправляю одразу (((
Дякую щиро за коментар!