Переступний пилок

У тиші засніженого лісу кроки було чути здалеку, але це не хвилювало Переступника. Він зупинився біля старої сосни і двічі вдарив по стовбуру. Біля коренів почулося шарудіння, і за мить звідти з’явилася волохата істота.

– Чого тобі? – Лісовик незадоволено подивився на гостя. – Уся нормальна нечисть по домівках сидить, до свят готується… А тобі нейметься.

– Мені потрібна твоя порада, – почав Переступник. – Як минулого разу.

– Невже так і не вигадав, що зробити? – здивувався Лісовик. – До кінця твого року менше тижня лишилося.

І вже зацікавлено всівся на пень поруч із сосною. До нього приєдналися двійко синичок і великий білий заєць.

– Отож-бо, – сумно протягнув Переступник. – Пам’ятаєш, минулого разу я теж тягнув до останнього, бо хотів вигадати щось мерзенне. Хіба дарма такий шанс мені дається раз на чотири роки? Ти тоді запропонував закинути вірус до Китаю.

Лісовик дістав з кишені люльку і закурив, дивлячись на співрозмовника. Потім промовив:
– Так, непогано вийшло. Давно ти так весь світ не кошмарив…

– Хотілося б чогось подібного знову. Я вже всі варіанти перебрав: хвороби, голод, землетруси, виверження… Усе було, – сумно сказав Переступник.

– Може, війна? – запитав Лісовик.

– Тут вже без мене впоралися, – з образою протягнув Переступник.

Обидва замовкли.

– До речі, – порушив тишу гість, – чого ти не в настрої? Наче не радий мене бачити?

– Не в тобі справа, це особисте. Знову Мавка каже, що погано працюю. Потрібно більше шкодити тим зайдам, що нищать нас і нашу землю.

– А що її не влаштовує? Чув, що ти завів їхню танкову колону до Гнилого Яру. Я в тобі не сумнівався, друже! Що тоді не так тоді? – Переступник щиро здивувався.

– Знову почалося: «Твоя русофобія недостатня…», – Лісовик штурхнув пень. – Може, теж щось порадиш?

– Слухай! А це ідея! Вб’ємо одним пострілом двох зайців!

Біляк, що уважно прислухався до їхньої розмови, здивовано подивився на Лісовика. Той махнув:

– Не зважай, то фігурально. Ніхто вас не чіпатиме.

Заєць наче заспокоївся, але про всяк випадок сховався за сосну.

– Так що ти пропонуєш? – зацікавився лісовик.

– Додамо у повітря пилок русофобії, – Переступник провів рукою у повітрі, створюючи якийсь знак.

– У нас тут цього добра – хоч греблю гати.

– А з мене вітер у бік кордону, – радісно погодився Лісовик. – Спочатку потягне до Угорщини, а потім і далі Європою. Додай трохи, щоб вистачило через океан перенести.

Переступник засміявся:

– Нехай світ начувається! Побачимо, як воно буде усім до смаку!