Як Клаптик втратив Роги

Клаптик почухав рогами дупу – хоч на щось здалися. Коли в успішних чортів ріжки росли пряменько вгору, в Клаптика закручувалися донизу, хоч борозну веди. Нічого-нічого, він точно піде на підвищення. Ще один день, тим паче такий як сьогодні.

Котяра повагом пройшов повз диван, за яким вже годину ховалося чортеня. Воно хапнуло Мурчика за хвіст, від чого пухнастий здибив шерсть і кинувся на різдвяну ялинку. Сердешний так рвався навтьоки, що обламав з десяток віточок унизу і доліз би до стелі, якби деревце не тріснуло навпіл. Разом з ялинковими прикрасами п’ятикілограмовий Мурчик пурхнув прямісінько на тюль.

В кімнаті здійнявся ґвалт і Клаптик самовдоволено прошмигнув на вулицю. Він помацав лапою край рогів – здається, на кілька міліметрів покоротшали. «Е, так діло не піде», – похнюпилось чортеня. Він відчував себе посміховиськом, бо за різдвяну ніч навіть у найледачіших чортів на пару сантиметрів виростали ікла та випрямлялися роги. Чим більшу шкоду скоїш – тим кращий результат. Клаптик облизав ряд різців завбільшки з горошину, засмучено плямкнув і поплентався до сусіднього будинку.

Тільки-но чортик пробрався до вітальні, його рильце перекривила злорадна посмішка. Під пишними вітами хвої громадилася ціла купа барвистих коробок. Клаптик завзято потер лапи. «Ого-го, тут має бути багато дітлахів! Це ж можна лялькам повідривати голови й понадкушувати солодощі! Папір порвати на клаптики. На клаптики, ги-ги (усміхнувся Клаптик). Або ні, краще запакувати всі коробки заново, але порожніми!» Він вже уявляв, як сильно після такого поліпшають роги з іклами.

Раптом чортик звернув увагу на найбільшу коробку. Там лежала пожежна машинка з мигалками й пультом дистанційного керування. Клаптик захоплено облизав губи. Поруч висіла листівка, яку куций зажадав прочитати. Не чортяча це справа лізти в емоції людей, але Клаптик був непростим чортом:

«Хлопче, батько розповідав, що ти мрієш стати пожежником. Сам він пожежником не був, зате ворога тушив знатно. Пам’ятай, твій тато герой! Він подарував нам це Різдво.

Друзі Тата»

Клаптик схлипнув. «Не чорт, а рюмсало якесь». Він обережно повернув подарунок під ялинку, поправив стрічку і вже майже відчув, як ріжки огидно закручуються.

Голова замість того, щоб поважчати, на диво стала невагомою. Праворуч і ліворуч від Клаптика гепнулися два великі роги. Він шоковано роззявив пащу. Зверху повіяло теплом, і його тіло почало повільно відриватися від землі. Він розпачливо задріботів ніжками. За спиною щось засвербіло і Клаптик відчув, як там заворушилися два крихітних крила.