А якби…

Піти було простіше. Бо хіба можлива дружба між дівчиною та привидицею? (так називав її пихатий Щезник) Але Кет постійно намагалася уявити, як би склалося, коли б вона відкрила Яні свою таємницю.
Кет вже не пам’ятала людське життя. Лише існування безтілесним духом, покутницею – швидкою, мов вітер, мінливою, наче пори року. Від нудьги її рятували мальовничі світанки на вершині Говерли та книги. А ще – Всесвітня інформаційна мережа, в тенета якої міг потрапити навіть привид. Іноді Інтернет полонив їх настільки сильно, що для рятунку доводилося залучати сили Позачасся.
Кет із іншими привидами час від часу влаштовувала в соціальних мережах бешкети. А люди чомусь називали їх тролями. Але ж ті геть не такі. Геть!
Охоча до розмов привидиця намагалася спілкуватися з ШІ, але той рідко казав щось розумне. Згодом вона познайомилася з дівчиною, яка вміла писати захопливі історії. Заприязнившись із Яною, Кет збагнула, наскільки вона самотня. Їй ставало все важче приховувати правду. Але ж не можна просто сказати: «Я – привид!»
Тому одного дня вона втекла. Попередила, що зникне на декілька днів. І зникла надовго…

– Ти розумієш, що так не робиться? – гаркала на Кет Стражниця на кордоні Позачасся. – Чому ти так швидко повертаєшся на Землю?
– Мене там чекають. Можливо, чекають…
Іноді привиди повертаються зі свого виміру до людей. Бо життя в Позачассі не мед. Не всі знаходять тут «своїх». І вона не знайшла.
– Ти шкодуватимеш, – запевнила її Стражниця. – Як жити серед тих, хто не вміє виконувати обіцянки? Ще й вигадала таке: повернутися в останню суботу минулого року. Ти уявляєш, скільки у мене зараз подібних замовлень? Багато хто хоче перед святами виправити щось в минулому. А система дає збої. Виникають різні кумедні ситуації.
– Я зачекаю.

Кет підкупила Стражницю солодощами. Повернулася назад майже в потрібну мить. Але її лист вже встиг надійти до Яни, а вона – його прочитати.
«Ти надовго їдеш?»
«Це залежить від твоєї реакції на те, що я розповім».
Тієї суботи віртуальна розмова затяглася далеко за північ. Але то була надзвичайно важлива для обох бесіда.
«Доки ми говорили, я на емоціях завершила історію, над якою зараз працювала», – зізналася Яна.
«Тільки не пиши про дружбу дівчинки з привидицею. Не повірять».
«Я тобі вірю. Вірю в тебе. Не зникай. Добре?»
«Добре», – пообіцяла Кет. А привиди з Позачасся завжди виконують свої обіцянки.