19 Грудня, 2024

Прапорці

Повернутися до конкурсу: 365+1 новорічних слів. Ще один день

Кіт сидів біля прапорців.

Для деяких цей день був святковим. Люди метушилися, бігли у магазини, щоб встигнути купити подарунки. Хтось сміявся, хтось напивався. Вуличний музикант грав «Щедрика», закохані пари цілувалися. Хтось тягнув ялинку, хтось не міг дочекатися, поки прийде додому та розріже київський торт. Хтось крокував на роботу, а хтось приїхав до столиці лише відсвяткувати Новий Рік.

Кіт помічав більше. Він бачив інший натовп: прихований від людських очей.

Хтось з них кричав, хтось плакав. Хтось одразу йшов далі, а хтось намотував кола, шукаючи серед пливучого натовпу знайомі обличчя. Невидимі незнайомці розповідали коту історії, бо тільки він міг їх почути. Слова, сповнені пристрасті, кохання, невимовного болю. Суміш гордості, сміливості та жалю. Хтось переживав, як там їхні батьки. Хтось шкодував, що не встиг зізнатися в коханні, а хтось був готовий продовжувати шлях.

І все було б нічого, але кіт проживав цей новорічний вечір знову і знову. Дні були однакові, змінювалися лише душі. Кіт не знав, що таке день Бабака, тож просто сидів біля прапорців.

— Чекаєш на когось? — хлопець присів біля кота на землю. Прапорці не поворухнулися.

— Так, я теж, — кивнув він коту. — Я б погладив тебе, але не можу.

Кіт не розумів, чому деякі люди тут, а деякі там. Йому було холодно, і він хотів їсти.

— Вона прийшла! — гукнув хлопець. — Дивись, он там, в білому пальті! Я знав, що вона прийде! Не дарма я стільки чекав, щоб побачитись востаннє.

Сумна дівчина підійшла до краю тротуару. Вона тримала в руках маленький жовто-блакитний прапорець. На ньому був напис, але кіт не вмів читати.

Кілька хвилин вона роздивлялася прапорці. Її руки дрижали, але дівчина не плакала. Зрештою, вона присіла та обережно застромила прапорець у холодну землю.

Дівчина продовжувала сидіти, спостерігаючи за своїм прапорцем, який колихався на вітру, коли кіт підійшов та потерся об її руку.

— Що ти тут робиш, котику? — вона схлипнула.

Хлопець піднявся та промовив:

— Попіклуйся про неї, друже. Бо мені вже час.

— А чого ти такий гарненький тут сам? — дівчина погладила кота. — Може, підеш зі мною?

Кіт ткнувся мокрим носом у її долоню. Дівчина взяла його на руки та покрокувала до метро.

Кіт прокинувся в теплій квартирі, на підлозі була мисочка з молоком, а на столі стояв календар. Для тих, хто лишився по цю сторону, розпочався новий рік.

Повернутися до конкурсу: 365+1 новорічних слів. Ще один день

Прапорці: 21 коментар

Залишити відповідь