Бант

Яскраве світло. Вкотре. Знову повз. Ніхто не помічає мене. Не шукає. Я повинен бути в іншому місці. Не тут. Може вона плаче, а може навіть і не знає, що я існую.

Сніг. Якщо насиплеться багато, ніхто не знайде мене до самої весни. А там я стану нікому не потрібним…

***

Що за дивний звук? Хтось наближається?

Мокре. Склизьке. Ще й пахне… не дуже.

— Вуф-вуф!

Нащо я тобі? Слина? Фе! Ти ж мене зіпсуєш! Ану кинь! Кинь! Краще в холоді пролежу до самої весни, ніж ця гидота на хутрі. І з рота тхне. Хороші пси доглядають за собою.

Куди він мене несе? Ай, нехай. Яка різниця. Точно не до Насті.

Випасти з санчат у різдвяну ніч — найгірше, що зі мною сталося. Ну, майже найгірше. Нащо ельфи чепурили цей бант? І настрій зіпсували, і вигляд. Наче я якась дівчинка, наче він мені пасує. А може цей слинявий його відірве? Спробую. Раз-два. Раз-два. Бум.

Про що я? Ах так. Молодець. Точно залишишся серед сміття. Без банта. І без єдиного шансу на тепле дитяче ліжко. От що буває коли не думаєш… Стоп. Чого я взагалі це роблю? Ельфи щось базікали про зайвий день для всіх втрачених. Якісь чари чи що. Неважливо. Зараз я покинута іграшка, яка вміє думати, але й це завтра мине. А казав, що бант то найгірше.

***

Що хрустить? Йди-но звідси, песику. І без тебе сумно. 

Засліпило. Та не тикай ти ліхтариком прямо в обличчя! Де манери? Чи що там у вас?

— Дивись, — линув тоненький голосок. — Хтось загубив ведмедика. Ти ж такого хотіла, правда? Тільки банта немає…

Бант? Так і знав, що він важливий, але хто міг подумати, що настільки?

Дівчинка витерла сльози, схлипнула й взяла мене у руки. Приємно. Тепло.

—  Тільки ти із сиротинця без подарунка. Він отримав наші листи… я точно знаю. А ведмедик просто випав з санчат. — її голос затих. Дівчинка ніжно пригорнула нову ляльку. — Санта не кинув нас, як… Бери! Кожному потрібен дім!

Сходили зорі. Гарні такі, блискучі. Обійми, на які я так довго чекав і які ледь не втратив. Виявляється, що зайвого дня достатньо, аби повірити в долю. Я буду з тобою. Назавжди. Почнемо нове життя. Можна навіть із бантом. Он він.

— Прив-віт, я — Настя. — її голос і досі тремтів. — Будеш… ммм… 

Хоч ким, аби з тобою.