Заголовок

були нечемними, але на ці подаруночки вони вже точно заслуговують.

Раптом Миколаю дуже закортіло курити. Рука звичним рухом потягнулася до кишені за цигарками, та він зупинив себе. Не на часі, та й не тут. Треба рухатися далі.

Вже біля вікна він озирнувся на ялинку, що у слабкому місячному сяйві здавалася великою сіро-чорною химерою. Але зранку вона буде напрочуд гарною. Свято наближається. На світанку перед сніданком приїде командування, щоб виголосити урочисту святкову промову.

Тож ці подаруночки саме стануть у пригоді. Вісімнадцять кілограмів фугасу, болтів і саморізів. Має вистачити на весь особовий склад цієї ворожої частини, що вишикується перед ялинкою у їдальні. Так, під подушки було б краще, але ж казарми охоронялися ретельніше. То й добре.

Скоро світанок, час вже вшиватися звідси. Миколай востаннє подивився на подаруночки під ялинкою та хижо посміхнувся:

– Свято наближається, покидьки! Свято наближається…