Заголовок

— Капітану «Відчайдушного»: шлюзи третього відсіка відкрито: ви можете пристикуватися. Як чутно?

— Чутно добре. Йду на стикування.

Я вимкнув приймач та потягнув на себе один з ричагів поруч. Потім послідовно натиснув три кнопки у себе над головою — двигун заревів, «Відчайдушного» добряче так трухнуло, як і завжди перед посадкою.

— Виконую процедуру стикування, — повідомила бортова система керування. — Стикування відбудеться через… чотири… секунди, три… секунди, дві… секунди, одну…

«Відчайдушного» знов затрясло, двигун плюнув іскрами, що полетіли в бокові ілюмінатори, низка індикаторів на панелі керування замиготіла. А після цього — тиша. Вона завжди виникає раптово, наче за помахом чарівної палички. І саме вона є надійнішим за будь-які комп’ютерні повідомлення підтвердженням того, що мій старий глайдер успішно состикувався з відсіком посадки й не розвалився на шматки.