Знайти генія

Будильник ревів, стрибав на голову та бився електричним струмом. Але цього було замало, щоб пробудити Грача через дві години після виснажливого добового чергування. Грач навіть не міг дотягнутись до бластера, щоб пострілом заткнути набридливий пристрій. Хоча, це все одно була б марна справа: будильники вміли вправно ухилятись, то ж поцілити у них було майже неможливо. Колега Грача з іншого відділу розтрощив з бластера все своє помешкання, а у будильник не влучив.

Але тут вже ліжко піднялося на ніжках, стало майже вертикально та катапультувало Грача у напрямку виходу з кімнати. Ще толком не прокинувшись Грач, з неймовірним зусиллям переставляючи ноги, поплентався до ванної кімнати. Вже там він насилу розплющив очі та виявив, що ванної кімнати немає. Так само немає його кімнатки в поліцейському гуртожитку. А сам Грач в трусах та майці стоїть у відчиненому люці поліцейського катера. Біля спущеного трапу починається червона, парадна доріжка, обабіч неї салютує зброєю почесна варта. На другому кінці доріжки товчуться виряджені павичами офіційні особи невідомої йому планети. Неподалік височіє будівля незнайомого Грачу космопорту, біля якої вирує натовп журналістів, що ледь стримується місцевою поліцією.

При появі Грача обличчя офіційних осіб витягнулися й виразили серйозну заклопотаність (так ідентифікував цей вираз обличь офіційних осіб довідник, ушитий в мозок Грача), а усюдисущі журналісти одразу ж націлили на нього далекобійні фотоапарати та відеокамери.

“Так”, – подумав Грач, – “це точно БОДУН!”

БОДУН – це Безперебійна Оперативна Доставка Уповноважених На місце. Система хитромудрих пристосувань, яку встановили в кожному поліцейському відділку з метою викорінювання прикрих затримок реакції Галактичної Поліції на виклики. Теоретично вона призначена для швидкого знаходження співробітників поліції, яким Начальник виписав чергове завдання, підготовки документів, устаткування, запасів та транспорту і доставки співробітників на борт поліцейських катерів. На практиці ж дуже часто коридорами поліцейського відділку пролітали напіводягнені поліціанти, яких маніпулятори цієї системи захопили в їдальнях, душових та туалетах. А от оформлення документів могло дуже сильно затягнутись, і навіть бувало так, що документи відсилалися вже тоді коли поліціант виконав своє завдання, до того ж не всі, невірно оформлені та ще й на інший бік Галактики. Про такі випадки в Галактичній Поліції казали: “Робилося під БОДУНом”.

Грач подивився на свою майку з емблемою Галактичної поліції (добре, що чисту), на труси зі напрасованими стрілками (теж з емблемою Галактичної поліції), потім на безхмарне небо та місцеве сонце, що нещадно пекло, і, нарешті, звернувся до офіційних осіб:

– Вітаю Вас, вельмишановне панство! Прошу мене пробачити, але мій довідник видав мені дещо неправильні відомості щодо погоди на Вашій планеті (Чорт! Що ж це за планета така?!), тому, очікуючи потрапити до дуже спекотного клімату, я одягнувся так легко. З вашого дозволу я цією ж секундою переодягнуся у інший варіант нашої офіційної форми, більш відповідний вашому помірному клімату.

* * *

Натягуючи офіційний мундир Грач нарешті ознайомився із завданням. Зоряна система, в яку він потрапив, знаходилася на самій околиці Галактики, куди лише раз на місяць прибував рейсовий зореліт з більш цивілізованих областей. І навіть цей мізерний графік влада планети відмінила тиждень тому. Здивований цим фактом, Грач навіть перевірив список зорельотів, які прибували на планету. Останнім був невеличкий чартер, який шість днів тому доправив сюди двадцять осіб із Галактичного Наукового Центру і відразу відлетів без пасажирів.

З назвою планети вже виникли труднощі. Раніше вона називалася просто і зрозуміло: Ніклея (і ким би не була та людина, що придумала цю назву, вона явно не відносилася до жителів цієї планети. Що ж, на багатьох картах багатьох Світів можна знайти безліч назв, які давалися без врахування думок місцевих жителів). Але два місяці тому уряд планети дав їй нову назву, яка дослівно з місцевої мови перекладалася як “Найщасливіше місце у Всесвіті, освячене наявністю геніального розуму, що осяяв своєю мудрістю людству шлях до щасливого майбутнього, чому інші світи, обділені подібним щастям, смертельно заздрять”. Довідник також повідомив, що серед місцевих жителів було проведено конкурс на те, хто правильно вимовить назву планети з першої спроби.

Причиною виклику поліції урядом планети було зникнення генія. Ні, Грач не здивувався. За свою роботу в Галактичній Поліції він встиг дізнатися, що губитися можуть будь-які речі, люди і гроші. Дивним було те, що ні імені, ні прізвища генія у заяві про зникнення не було. Не було ні його опису, ні особливих прикмет, ні відбитків пальців, ні адреси, ні імен батьків, родичів та друзів. Взагалі нічого! З біографічних даних вказувалося лише те, що Генія два місяці тому виявили серед жителів планети співробітники якогось підприємства, яких найняло Міністерство Розвитку Геніальності Ніклеї. Замість світлини генія у справі була порожня аватарка: людський силует на яскравому тлі.

У заяві вказувалося, що місяць тому геній вирушив у мандрівку Галактичним Науковим Центром, щоб (дослівно) “висвітлити сяйвом своєї геніальності морок, що панує в умах науковців Галактики”. З космопорту Галактичного Наукового Центру геній повідомив, що щасливо прибув до місця призначення. Майже кожен день він надсилав повідомлення, однакові як близнюки, у яких описував, наскільки сильно він вразив Галактичний Науковий Центру потужністю свого розуму та своїми досягненнями. Останнє таке повідомлення Міністерство розвитку Геніальності Ніклеї отримало тиждень тому. Після цього був лише один лист від керівника групи супроводу генія, в якому він повідомляв, що група три тижні безвилазно перебуває у готелі космопорту, де знаходиться сам геній він не знає, тому просить інструкцій та грошей.

І все!.

– “Це точно робилося під БОДУНом!” – подумав Грач, переглядаючи тоненьку теку зі справою, де було всього два аркуші, з яких нічого не було зрозуміло. – “У моєму довіднику і то більше інформації. Доведеться звертатись за довідкою до консультантів. А зараз треба бігти на зустріч з представниками місцевого уряду і робити вигляд, ніби мені все ясно. Гаразд! Вийду в поле – розберуся: пахати, сіяти чи жати.”

* * *

Подальша розмова з офіційними особами відбулася у VIP-залі космопорту. Грач, одягнений у чорний парадний мундир Галактичної Поліції з окантованими бахромою еполетами та численними різнокольоровими аксельбантами, бантами, помпонами та ремінцями  (Доки! Доки форму проектуватимуть шалені модельєри, скинуті з підмостків високої моди!) відчував себе також незручно, як у майці та трусах. А ще, разом з офіційною формою потрібно було носити і нагороди, а тут Грач вщент програвав місцевим офіційним особам, обвішаним численними орденами та медалями. Єдиною нагородою, яку він отримав за весь час своєї служби, була “Подяка за непохитну стійкість при виконанні особливо важливого завдання”, яку на мундир аж ніяк не почепиш. До того ж, ця “непохитна стійкість” завжди була предметом самих безсоромних жартів його колег.

Грач відрекомендувався зібранню, і з натовпу можновладців виступив чиновник, чий пишний титул, високу посаду та багаточисленні ордени, кавалерами яких він був, секретар проголошував так довго, що Грач вже забув його ім’я. Але, схоже, цей тип був головним у цьому збіговиську високопосадовців, тож Грач вирішив називати його Першою Офіційною Особою.

– З вашої планети, надійшла заява про зникнення генія,.. – почав Грач.

– Генія, – поправив його Перша Офіційна Особа.

Грач збентежено кашлянув:

– Прошу мене вибачити, але я так і сказав.

– Ні, – наполягав Перша Офіційна Особа. – Ви сказали “генія”, а слід вимовляти “Генія”.

– Покірніше прошу мене пробачити, – сказав Грач найдипломатичнішим тоном, який тільки зміг нашептати йому довідник, – але я не можу помітити різниці у вимові цих слів.

Пан, якого Грач обізвав Першою Офіційною Особою, засмучено підвів очі до стелі, інші навпаки втупилися у Грача так, наче бажали йому смерті.

– З великої поваги до нашого Генія, ми його найменування пишемо і вимовляємо з великої літери, – пояснив нарешті Перша Офіційна Особа. – Втім, ця помилка цілком пробачна вам, представнику світів, обділених щастям доторкнутися до джерела мудрості, яким є наш Геній.

Від таких фонетичних тонкощів Грач вкрився потом. Хоча, у офіційному мундирі було неймовірно задушно навіть у приміщенні з кондиціонерами.

– Добре, – погодився Грач. – Отже, я прибув, щоб розслідувати вашу заяву про зникнення Генія…

Перша Офіційна Особа сумно зітхнув, а інші офіційні особи почали невдоволено перешіптуватися. Грач зібрався і повторив, роблячи найсильніший наголос на букву “Г”, який тільки міг:

– …Генія…

Перша Офіційна Особа підняв руки до небес, незадоволений шепіт став сильнішим.

– …ГЕНІЯ!!..

Перша Офіційна Особа безнадійно махнув рукою. Грач подумки теж махнув рукою.

– Що ви можете повідомити мені за фактом зникнення? – запитав він.

– Нічого, – відповів інший чиновник.

Грач аж поперхнувся

– Вибачте, – сказав він, – але якщо вам треба, щоб Галактична Поліція знайшла вашого Генія…

– Нам не треба, щоб Галактична Поліція шукала нашого Генія, – сказав Перша Офіційна Особа.

– Чому ж? – здивувався Грач.

– Бо наш Геній із нами.

“О! Хибний виклик!” – зрадів Грач. – “Значить, цієї ж секунди я звалюю звідси додому. Сьогодні п’ятниця, і на роботу можна буде не виходити до понеділка. Скажу, що простирчав тут до закінчення робочого часу.”

– Чудово, – сказав він. – Тоді прошу оформити офіційну відмову від розслідування. І заяву про те, що ви забираєте заяву про зникнення громадянина вашої планети.

– Генія, – поправив Грача Перша Офіційна Особа.

– Так-так, Генія, – погодився Грач, дістаючи з портфеля пачку бланків. – Коли він знайшовся?

– Хто? – запитав інший чиновник.

Оскільки він другим відкрив рота, то Грач прозвав його “Друга Офіційна Особа”.

– Геній ваш, – сказав Грач.

– Він не знайшовся.

Грач так і застиг із бланками в руках.

–  Вибачте, але ви сказали, що ваш Геній зараз із вами.

– Так.

– Отже, він знайшовся.

– Ні, – відповів Друга Офіційна Особа.

– Але, якщо тиждень тому він зник, а тепер він із вами, значить, він знайшовся. Коли він прилетів?

– Він не знайшовся, – відповіла Друга Офіційна Особа. – Тому що він не зникав.

Здивований Грач запхав бланки до портфелю, витягнув звідти папку зі справою та уважно прочитав заяву про зникнення Генія.

–  Але в мене є заява від вашого Міністерства розвитку Геніальності,.. – почав Грач, але його обірвали.

– У нас немає Міністерства розвитку Геніальності, – заперечив Друга Офіційна Особа.

Інші Офіційні Особи зобразили на обличчях засмучений вираз, явно викликаний тупістю працівника Галактичної Поліції, а у пана, який перший заговорив із Грачем, почало смикатися око.

Грач ще раз глянув на заяву про зникнення генія, переконався, що там стоїть підпис Міністра з Розвитку Геніальності Ніклеї та печатка Міністерства з Розвитку Геніальності Ніклеї. Потім він обережно подивися на свого наручного годинника. Зелена цятка показувала, що детектор брехні, вбудований до його форми, ввімкнений та працює, але не виявив у Офіційних Осіб Ніклеї жодних ознаків брехні. Подумки пообіцявши намилити шию спеціалістам із відділу Технічного Забезпечення за погано налаштований детектор, Грач запитав:

– А що ж у вас є?

На обличчях Офіційних осіб було написано відверте невдоволення, а око Першої Офіційної Особи засмикалося з неймовірною швидкістю.

– У нас є наш Геній, – патетично відповів Друга Офіційна Особа, – і більше нам нічого не потрібно!

Офіційні особи вибухнули довгими і тривалими оплесками, що швидко перейшли в оглушливу овацію. За кілька секунд усі відвідувачі космопорту, наскільки Грач міг бачити через вікно VIP-зали, приєдналися до них. А хтось навіть розгорнув плакати: “Геній жив. Геній живий. Геній житиме!”, “Геній сказав – слава йому!”, “Хочу такого, як Геній!”

Грач дочекався, поки оплески, гуркіт і крики вщухнули, і сказав:

– Тоді я хочу поговорити з вашим Генієм! Нехай напише в пояснювальній записці де він знайшовся… тьху! Куди не пропав… чорт! Як він весь цей час не губився!.. Диявол!

Зневірившись у спробах побороти власну розгубленість, Грач похмуро втупився в обличчя Першої Офіційної Особи, цей нервовий тик вже починав його дратувати.

– Це неможливо! – вигукнув Друга Офіційна Особа. – Наш Геній настільки зайнятий своїми геніальними роздумами над своїми геніальними задумами геніального перетворення нашої планети, що він просто не має часу на всякі дурниці.

– Ви хочете сказати, що для вашого Генія розслідування зникнення вашого Генія… тобто його самого – це дурниці?! – вигукнув Грач все більше цікавлячись конвульсіями обличчя Першої Офіційної Особи.

Йому здалося, що в цьому нервовому тику є якась система. Ось око заплющилося на пару секунд, ще раз на пару секунду, потім швидко блимнуло, ще три рази заплющилося по дві секунди, швидко блимнуло, заплющилося на дві секунди, швидко блимнуло, павза, і все почало повторяться.

“Це Азбука Морзе. Передано сигнал QTC, – підказав довідник. – Це старовинний Q-код, він означає “У мене є для вас повідомлення”.

Скориставшись підказками довідника Грач швидко закліпав у відповідь: “QRV. (Я готовий).”

“Якщо хочете отримати відповіді на ваші питання, – закліпав Перша Офіційна Особа, – будьте опівночі в кущах біля входу до космопорту”.

“Згоден,” –  відповів Грач.

Перемигнувшись із Першою Офіційною Особою, Грач переконався, що його розмова з іншими Офіційними Особами так і не зрушила з мертвої точки. Вони гучно висловлювали глибоке невдоволення поведінкою Грача, а люди в залі космопорту навіть встигли написати на підлозі величезними літерами: “Хто нашого Генія образить, той по геніталіях отримає!”

– Пропоную перерватися! – Грач перекричав ґвалт, і побачивши, що офіційні особи більш-менш готові вислухати його, продовжив: – Я мушу доповісти начальству про вдале закінчення пошуків, а вас прошу підготувати документи, необхідні для припинення слідства.

Він простяг Першій Офіційній Особі пачку бланків, і той хитро підморгнув Грачу у відповідь.

– Хто підписуватиме документи з Вашого боку? – запитав Грач.

– Міністр у справах Генія, ясна річ! – відповів Друга Офіційна Особа.

* * *

Звісно, Грач не планував зв’язуватися з начальством. Він ні секунди не сумнівався, що про ситуацію, що склалася з пошуками генія і чехардою з міністерствами, начальство нічого не знає. У кращому випадку воно вимагатиме, щоб Грач у всьому розібрався до завтрашнього ранку і негайно доповів. Тож краще, нехай начальство поки що і далі нічого не знатиме – менше виноситиме мозок.

Грач передивився місцеві новини за останні декілька днів, але не знайшов жодного натяку на зникнення генія, або про його мандрівку до інших світів. Також нічого не було  про зникнення Міністерства розвитку геніальності і появу Міністерства у справах Генія.

Схоже самому Грачу було не по зубах розгризти цей геніїв вузол, тому він вирішив звернутися за допомогою до консультантів, хоча зазвичай усі консультанти, з якими він мав справу, могли годинами розмірковувати на широкі теми, а от отримати від них конкретну пораду чи інформацію було практично неможливо. На його радість, виявилося, що Галактична Поліція має спеціального консультанта, який займається справами саме цієї планети. Щоправда, у цього консультанта також виявився невеликий недолік: він був таємним консультантом. Настільки таємним, що в кімнаті, звідки він розмовляв із Грачом, панувала непроглядна темрява, світло вимкнуто, штори спущені. Тож Грач здогадувався про місцезнаходження співрозмовника тільки за допомогою білого прямокутника, яким комп’ютер закривав невидиме обличчя консультанта, щоб того неможливо було опізнати.

– Це ж цілком очікувано, детективе, – сказав Консультант, як тільки Грач розповів йому всі деталі зустрічі. – Коли у них не було генія, але вони хотіли його отримати, у них було Міністерство з Розвитку Геніальності. Зараз у них є геній, і вони створили Міністерство зі справ Генія. Це характерна риса всіх планет із слабкими державними та нерозвиненими демократичними інститутами – плодити з будь-якого приводу якийсь комітет чи міністерство, а потім перейменовувати їх сподіваючись, що після зміни назви не доведеться відповідати за попередні помилки.

– Мене не стільки турбує їхня плутанина з міністерствами, як їхня плутанина з їх генієм, – сказав Грач. – Людина не кіт Шредінгера. Вона неспроможна одночасно перебувати у двох станах: і зникнути і не зникнути.

– Щоб розібратися з цим протиріччям, вам слід спочатку усвідомити що ж це таке – геній, – порадив Консультант.

– Як же мені з’ясувати хто він такий, цей геній, якщо про нього ніхто нічого до пуття не говорить, а у заяві, що надійшла від уряду Ніклеї, про нього взагалі немає жодних даних!

– Головне питання полягає не в тому, “хто такий геній?”, а “що таке геній?”, – сказав Консультант. – Якщо бажаєте, то можу сформулювати питання зрозуміліше. “Яких людей ми називаємо геніями?”

– “Геній – це людина, яка досягла найвищого рівня інтелектуального чи творчого функціонування особистості, яка проявляється у видатних наукових відкриттях чи філософських концепціях…” – не затинаючись затараторив Грач, бо довідник у його голові відразу знайшов потрібну статтю.

– Ой, ні-ні! – Консультант заплескав у долоні. – Давайте не повторюватимемо чужі вам наукові визначення.

Консультант схопив світлову указку, і почав розмахувати нею, мов диригентською паличкою, наче роблячи наголос на кожному своєму слові:

– Я вам раджу спершу своїми словами сказати мені, як ви розумієте, що таке геній. Потім прочитати визначення з довідника і переказати його своїми ж словами. Потім і книги можна почитати… А ну, давайте!

– Геній – це людина, яка знає більше, ніж інші люди, – промимрив Грач. – Вміє набагато більше. Думає набагато краще. Може вирішити завдання, які іншим людям не під силу. Зробити те, що інші люди не зроблять. Велике відкриття, наприклад. Картину там якусь намалювати, книжку написати.

Грач зітхнув. Зараз він почував себе так, наче відповідав на екзамені з предмета, якого не вчив.

– Чудово! – вигукнув Консультант. – Формулювання можна зробити точнішим, але я абсолютно впевнений, що більшість людей, зокрема і на цій планеті, саме таким чином відповіли б на це питання. Раджу вам запам’ятати та ретельно обміркувати вашу відповідь. Це, безсумнівно, допоможе вам розібратися у цій уявної плутанині.

– А ви не могли б пояснити мені, як моя відповідь допоможе мені у проведенні розслідування?

– Детективе, – Грачу здалося, що Консультант докірливо посміхнувся, – в мої обов’язки входить лише відповідати на ваші питання. А вже ви вирішуєте, як моя інформація допоможе вам у вашому розслідуванні. Адже, якщо це робитиму я, то вийде, що це я веду розслідування, а не ви. А якби я займався розслідуваннями, то я тоді б отримував зовсім інші гроші в зовсім іншому місці.

– І які ж гроші? – пробуркотів Грач: манера Консультанта вести бесіду з ним, як зі студентом, вже почала дратувати.

– НіЯкі! – весело відповів Консультант. – Порівняно з моїми прибутками, це не гроші.

Він реготнув і додав:

– Так, детективе, часто буває, що той, хто дає поради, отримує більше, ніж той, хто робить всю роботу. Але наступну пораду я вам дам абсолютно безкоштовно.

– І що ж ви мені порадите? – уїдливо мовив Грач.

– Я пораджу вам поспішити до вбиральні, – відповів Консультант, – бо можете не встигнути. Вже десята.

“Чорт!” – вилаявся про себе Грач, роздратований тим, що Консультант дозолив йому, через те, що він не вслідкував за часом.

– А поки ви будете вправлятися із унітазом, обміркуйте думку про те, що вживаючи поняття “більше”-“менше” завжди треба чітко уявляти відносно чого ви проводите порівняння.

* * *

Звісно, на таємну зустріч у кущах Грач не збирався йти парадною, червоною доріжкою, яка все ще розстилалася від люка його катера до дверей космопорту. Особливо, враховуючи неймовірну скритність, яку офіційні особи Ніклеї виявили при їх першій зустрічі. Навряд чи вони прихильно поставляться до того, що Грач вештатиметься вночі планетою, де йому заманеться. Тому він не сумнівався, що і катер, і він сам перебували під наглядом місцевої таємної поліції.

Для таких випадків, коли співробітнику Галактичної Поліції необхідно було непомітно залишити свій транспорт і вирушити на таємні місії, всі кораблі Галактичної Поліції обладналися спеціальною системою для таємної висадки “Злив-11/3”.

Відповідно до всегалактичних договорів всі Населені Світи, які запрошували співробітників Галактичної Поліції для розслідування, повинні були також займатися їх забезпеченням. Тому до катера із систем космопорту подавали електроенергію, воду, повітря. Чим і скористалися умільці Галактичної Поліції.

Насамперед Грач змив в унітаз десяток роботів-розвідників, схожих на сірникові коробки на тонких павучих ніжках. Отримавши від них сигнал про безпеку, Грач дістав із шафки спеціальний костюм для таємних висадок, натягнув його поверх свого робочого одягу, начепив маску і ввімкнув подачу повітря з невеликого ранця, що висів на спині.

Потім Грач натиснув на таємну педаль у підлозі поряд з унітазом, і той з неприємно хлюпаючи значно збільшився в розмірах. Коли зливний отвір став достатньо великим, Грач безстрашно стрибнув у нього. Підхоплений потоком, він швидко пролетів ємність для зберігання фекальних вод, і гнучкою трубою потрапив прямо до каналізації космопорту. Швидко, зручно та абсолютно таємно. Єдиною проблемою цієї системи було не натиснути пускову педаль під час використання унітазу за прямим призначенням.

У супроводі найчутливіших, стооких та стовухих роботів-шпигунів Грач пересувався каналізацією та о пів на дванадцяту вже зайняв спостережну позицію в каналізаційному колодязі неподалік від космопорту, попередньо розіславши навколо своїх шпигунів. Тепер залишалося чекати та взяти очі в руки, щоб замість зустрічі з Першою Офіційною Особою не потрапити до якоїсь пастки.

Перша Офіційна Особа запізнився на півгодини. Його шикарний, довгий лімузин розірвав сиреною нічну тишу та блимаючи синьою мигалкою підкотив до входу космопорта. Перша Офіційна Особа виліз з пасажирського сидіння, пішов до кущів і завмер там в очікуванні. Освітлений яскравим світлом двох місцевих супутників у своєму мундирі з незліченними орденами та медалями він нагадував новорічну ялинку.

“Він або абсолютно тупий, або звик абсолютно нічого не боятися”, – подумав Грач.

Грач виліз із люка та обережно пробрався до задніх дверей лімузину, якраз у той момент, коли водій та охоронці злили до соціальної мережі свої селфі з Першою Офіційною Особою на задньому плані.

Простоявши п’ять хвилин, Перша Офіційна Особа в розгубленні широко розвів руками і повернувся до лімузина. Тут Грач привернув йогу увагу тихим свистом. Помітивши Грача в тіні машини, Перша Офіційна Особа підійшов до нього і відповідно до правил конспірації спробував закурити. Цигарки і запальнички в нього не знайшлося, тож він почав відчайдушно ляскати по кишенях мундира, через що нагороди голосно задзеленчали. На щастя водій та охоронці були зайняті переглядом відосиків та не реагували на те, що відбувалося. Грач зітхнув, відкрив Похідний Дружній Набір, в якому лежали намиста, значки, дзеркальця, жувальні гумки, спиртне та інші дрібниці, необхідні для отримання прихильності мешканців планет, що знаходяться на невисокому рівні розвитку, дістав звідти сигарети і запальничку та передав Першій Офіційній Особі.

Перша Офіційна Особа закурив, засунув запальничку до своєї кишені і, переборовши натужний кашель, видавив із себе гучним шепотом:

– Якщо ви хочете потрапити на зустріч із Генієм переведіть на цей рахунок десять тисяч галактів.

Перша Офіційна Особа сунув до руки Грачу складений папірець.

– До місцевого банку чи Інтергалактичного? – поцікавився Грач. – Може, у місцевій валюті?

– Саме галактів і саме в Інтергалактичний Банк, – відповів Перша Офіційна Особа.

– Буде зроблено, – спокійно погодився Грач.

– Ось вам адреса, – Перша Офіційна Особа простягнув Грачу ще один папірець. – Будьте там сьогодні о восьмій годині сорок п’ять хвилин. І одягніться так, щоб не привертати до себе уваги.

Синопсис