Листів цього року багато – здається, більше, ніж в попередні: кабінет завалений до самої стелі. Конверти до небесної канцелярії прямують з-від усіх усюд. Ці прохання приурочені до Нового року – ночі, коли збуваються мрії. Як би Янгола не називали, які б імена люди не вигадували, а виконувати бажання саме йому. Тяжка праця!.. Кожен лист уважно прочитати і здійснити дитячу мрію. Тут і починається найскладніше: спробуй-но, вгадай – наскільки вона щира!..
Ще й стажера Боженька підкинув – сотий рік заважає.
Янгол дістає рожевий конверт із щільного паперу з намальованими сердечками:
«Любий Йоулупуккі! Весь рік я була хорошою дівчинкою. Подаруй мені, будь ласочка, велику ляльку. Ми бачили з мамою таку на вітрині магазина старого Олаві. Лемпі з Хельсінкі».
Янгол ставить печатку «виконано» і перекладає листа у велику теку. Завтра її мама поїде волонтером до сиротинця, де зіткнеться із ровесницею Лемпі – Мар’яттою, чиї батьки загинули в аварії. У дівчинки, нарешті, з’явиться сестричка і справжня найкраща подружка.
Янгол відкриває конверт з яскравими наліпками супер-героїв:
«Привіт, Санто! Це Уільям з міста Кент. Я дуже хочу приставку соні-плейстейшн. Мої батьки не заробляють стільки, щоб купити її. Але я сподіваюсь на тебе. Тоді друзі будуть прийдуть до мене в гості і ми будемо гратися».
«Виконано!» – залишає червоний слід печатка. Насправді у маленького Уільяма немає друзів і він хоче привернути увагу однолітків новенькою забавкою. Янгол знає, що дружбу не купиш. Тому посилає малому брудне щеня по дорозі додому. Завдяки йому Уілл не відчуватиме себе самотнім і дізнається про справжню безкорисливу любов.
Наступний лист без конверта. Він написаний на зім’ятому, вирваному із зошитка листку в клітинку.
«Добридень, тезко! Пише тобі Миколка з Миколаєва. Не знаю, чи дійсно ти існуєш, але спробувати варто. Я дуже хочу, щоб Україна скоріше перемогла, і мій тато повернуся з війни».
Янгол заносить печатку, але відкладає. Задуманий, крокує кабінетом. Скоса поглядає на стажера.
«Привіт, Зюзя! Це Алєся з Мозиря…» «Шановний, Вайнахтсман! Пише тобі Торстен з Нюрнберга…» «Пер Ноель! Вітання з Парижу від Франсуази», «Конічіва, Одзі-Сан! Я – Харукі з Осаки»…
Стажер плутається під ногами не перший рік – хай врешті вчиться справлятися сам. Тим паче, що листів залишилось менше п’ятдесяти мільйонів – тьху! – на пару днів роботи!.. А Янгол мусить здійснити одну щиру дитячу мірю.
Він лишає листи і печатку, ховає крила.
Янгол вдягає піксельну форму.
Фінал просто вибиває серце з грудей. Дякую.
Дякую вам за відгук! 🙂
Перша мініатюра, від якої серце спинилося на мить, не знаю навіть, чому. Їх же багато тут, гарно написаних. Одні дивували, інші надихали, ще якісь викликали посмішку. Але такий емоційний сплеск лише від Вашої!
Дякую і успіху Вам!
Дякую вам за теплі слова! Я збережу собі ваш коментар, щоб у найтемніші моменти згадувати, заради чого варто писати.
Дякую дуже! До сліз.
Дякую величезне вам за відгук!
Хай тато повернеться. Обов’язково.
Дякую за відгук! 🙂
Так і буде. Обов’язково!
Фінал мене поламав.
Дякую.
Щиро дякую за відгук! 🙂
Просто шикарно! Успіхів вам, авторе!
Дякую дуже! 🙂
Якісна оповідка. Як виконує бажання – круто придумано. Фінал зачіпає за живе.
Дякую!
Щиро дякую вам за відгук! 🙂
Зворушливо. Дуже сподобалося.
Успіхів у конкурсі!
Дякую за відгук! 🙂
“Янгол вдягає піксельну форму” – і все, я зламалася
Дякую щиро!
Щиро дякую вам за відгук! 🙂
Вітаю, Авторе!
Фінал не є несподіваним, але це не псує враження.
Насправді дуже зворушливий твір. Особливо вразило те, як Янгол виконував бажання інших дітей.
А в які війська він пішов? В арту чи медиком?
Бажаю успіху на конкурсі!
Дякую вам за відгук! Чесно кажучи, думаю, скоріше, в арту. 🙂
Довелось думати весь вечір, щоб врешті вирішити, що янгол пішов би оператором ППО. 🙂
Тобто Янголом-Охоронцем 🙂
От наче й передбачувано, але як щемко! Дякую, авторе.
Красно дякую за відгук! 🙂