1 Серпня, 2022 Ціна перемоги Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО Текст оповідання видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО Навігація записів Попередній записНазад Рука БогаНаступний записНаступн. Генетика Навігація записів Попередній записНазад Рука БогаНаступний записНаступн. Генетика
Цікаво дізнатися продовження
А далі нам повернули Крим. Або ні. Або не відразу. Або не тільки Крим
🙂
Задумка дійсно дуже цікава, і там, де генерал з паралельного світу каже “але ви не втратили людяність” – це дуже правильний момент. Але я згодна, що оповіданню не вистачило обсягу. Трохи дописати його, заодно вичистивши русизми, – й усе буде добре. Росіянам і правда начхати на те, що хтось із них мучитиметься, але можна ж їм натякнути на те, що саме верхівка “заражена” через якісь елітні продукти, що поступали їм контрабанду й були доступні лише обраним.
Гадаю, якщо трохи розширити текст і подправити дрібні вади, вийде дуже гарно.
Про людяність – це й було основним месенджем.
Текст буде розширений, так. Згодом. Бо багато чого не вистачає, та й редагувати дуууууже багато чого треба
Дякую!
Вітаю! Задумка цікава, сподобався на початку опис місцевості телеграфним стилем: “Кабелі.. Люди в камуфляжі”, люблю такі лаконічні описи. Щодо русизмів – все буде ок, я теж коли з російської на українську перейшла, траплялися. Позбутися їх допомагає література з гарною мовою, а ще читала спеціальні книжечки, словнички. Бажаю успіхів!
Дякую! Навзаєм!
Вітаю, авторе!
Погоджуся з решту коментаторів. Ідея цікава, моральні проблеми теж підняті непрості. Але подача історії мені геть не зайшла.
По суті це мій “улюблений” (у великій кількості лапок) прийом “а скажіть, професоре”. Тобто тут нічого не відбувається, лише йде начитка лекції, яку “учень” у потрібних місцях підстьобує питаннями. Вжитися у таку історію, співпереживати їй важко – як важко співпереживати підручнику чи якимось “Діалогам” античних авторів (які перші застосували таку подачу матеріалу).
Не варто також навмисно вживати зменшувальні форми. “Ви мучили безвинних діточок” – ну це типова “однонога собачка” 🙁 Тобто творчий засіб для силового витискання жаху і сліз. Такі речі набагато більше жахають, якщо про них говорити спокійно. І ні в якому разі не треба підказувати читачу, що і чому він має відчути.
Я розумію, що втиснути в мінік таку об’ємну задумку важко, та ще й щоб уникнути лекції, “показати, а не розповісти”. Бажаю в майбутньому все це допиляти і оформити у вигляді динамічної історії – можливо, “з того світу” 🙂
ну і успіху на конкурсі!
Дякую за коментар!
Так, об’єму мені конче не вистачило.
Коли (якщо) буду у майбутньому переробляти оповідання, воно збільшиться суттєво.
Не буду оригінальною і погоджуся з попередніми коментаторами: дуже цікаве фантприпущення, але дуже важкий стиль написання. Особливо скомкано і не зрозуміло вкінці. І ще, я дуже сумніваюся, що російську владу буде хвилювати біль їхніх людей. Думаю, їм було б все одно. Вони і так їх на м’ясо пускають. А імовірність того, що влада користувалася тією самою вакциною, що і прості смертні і тому теж заражена, нмсд, дуже мала.
В будь-якому випадку, успіхів вам у майбутній творчості. Бажаю більше практики – тоді покращиться і стиль письма 😉
Дякую за коментар!
Так, я вже остаточно розчарувався в своєму оповіданні. Думав навіть зняти з конкурсу, але це було б нечемно по відношенню до тих, хто вже витратив час на читання. Най буде.
Ще раз дякую за коментар!
Ми тут усі (крім решти задач) для того, щоб отримувати фідбек і вчитися чомусь новому. Буває, що коментатори підказують щось таке, до чого сам не дійдеш ніколи – і це допомагає допрацювати історію. Замисел у вас справді цікавий
Вітаю, авторе!
Задумка цікава – що з паралельним світом, що з ціною перемоги. Як на мене, то навіть забагато фантприпущень на мініатюру 🙂 Ціна дійсно страшна.
Над мовою треба терміново працювати, бо тут або переклад з російської, або автор думає російською, перекладає в голові і записує українською. Михайлович одного разу чомусь Олеговичем став)
Мені незрозумілий наступний момент. Мова йде про великий перехід, тобто українці з нашої реальності збираються мігрувати в паралельну? А навіщо? З дня на день має початися наступ на Крим, решту територій, як я розумію, вже повернули. То що перехід дає українцям із нашої реальності?
Успіхів та наснаги!
Дякую за коментар!
Так, з мовою ще довгенько працювати, тому що – так, російськомовний все життя, в україномовного ще перероджуватися довгенько.
З Олеговичем реально косяк, та най буде, вже після конкурсу буду правити.
А ось щодо переходу – то великий через розміри. Якщо раніше лише технології та щось замале, то зараз – великі врата, такі, що аж “Ярс”и пролізти зможуть. Ви праві, з тексту цього не видно, адже треба буде натяком щось таке добавити при редактурі.
Дякую ще раз!
Задумка цікава. Паралельний світ і дещо інша історія. Але саме подання твору дуже кульгає – від самої форми тексту (відсутні по факту абзаци) до постійних русизмів. Здається, що автор думав російською, але намагався писати українською (“спасати” замість “рятувати”, “мир” замість “світ”, “в перший раз” замість “вперше”). Дуже довго і затягнуто розповідає “паралельний” про мишей, дослідження і т.д. В кінці ж, коли він задає питання “розумієш, що тоді сталося?” – я не зрозуміла. І якраз тут пояснення потрібні, але їх нема. Зрозуміло тільки, що це щось погане, що вбиває. Трішки незрозуміла логіка “паралельного” і який він як людина. Бо він здається людяним. Неясно, навіщо йому розповідати все це. Просто тому, що іншій стороні цікаво – не варіант. Для військового це дурість, адже дійсно можуть перервати всі контакти. Емоції “паралельного” нечіткі. Тобто він переживає, нервує. Але те, що він описує, не підходить до співчуття та переживання за когось. Наш генерал відреагував на муки дітей, але не зреагував на по суті шантаж всього світу.
Щодо логіки дій та емоцій – це, мабуть, важче виправити. Але виполоти русизми та змінити формат подачі тексту досить легко. Від цього набагато легше читатиметься ваше оповідання.
Дякую за коментар.
Так, моя українська, нажаль, ще дуже погана. Я ще тільки вчуся писати по-українські та ще довго буду вчитися.
З абзацами, йой, меа кулпа – залив оповідання та побачив, що між абзацами автоматично вставляються ще, а вільних знаків в мене вже не лишилося, отже, подумав, оповідання не допустять до конкурсу – і видалив “зайві” абзаци. Не знаю навіть, чи можна це відредагувати.
Щодо того, що ви не зрозуміли після “розумієш, що тоді сталося?” – це дивно, адже все логічно. Якщо винайшли зворотній зв’язок альфа та бет-паразитів, то спричинивши біль альфі – спричиняєш його беті, і якщо альфа в тебе, а бета – у супротивнику…
А чому взагалі “паралельний” все це розповідав? Щоб показати “нашому” дійсно тяжку ціну перемоги.
І знов дякую за коментар!