26 Липня, 2022 БІЛИЙ ПТАШОК Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО Текст твору видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО Навігація записів Попередній записНазад ДІАФІЛЬМНаступний записНаступн. Старий млин Навігація записів Попередній записНазад ДІАФІЛЬМНаступний записНаступн. Старий млин
Щемлива історія… Заснована на реальних подіях…
Але, на жаль, не відповідає умовам конкурсу:
1. Це не фантастика. А навіть якщо припустити, що пташок вкінці фантастичний, то це фантприпущення не є сюжетотворчим.
2. Конкурс про перемогу. А в оповіданні, на жаль, описана реальність… (Хотілося б, щоб це була лише якась поганенька антиутопія((( але, на жал…)
🙁
Пронизливо!
Бачу картину…
За білим пташком згадую Фореста Гампа з його білим пером – надія не вмирає – надія на наступне життя…
Дякую.
Приємно, що Вам сподобалось.
Вітаю, авторе!
Ну, ви й самі знаєте, що це не фантастика, на жаль. На жаль, бо оповідання про реальність – і на жаль, бо у нас все-таки тематичний конкурс (а пташки для цього критично замало, як на мене).
Є деякі неоковирності в порівняннях (“рухались понурі постаті багатоповерхівок”), та й описів забагато, за ними губиться дія і, власне, картинка. Звісно, людина в шоці десь так і сприймає реальність, як Степан. Але автор має подбати, щоб читач все ж побачив цілісне “кіно” – бажано без продирання крізь деталі.
Сподіваюся, написання цієї історії було для вас терапевтичним. Тож на мої технічні зауваження можете не зважати, але я намагаюся всім їх написати, тож і вам лишаю.
Бажаю успіху на конкурсі і перемоги!
Дякую за коментар.
Написання не було терапевтичним.
Саме оповідання так і планувалось – передати світ очима героя. Крізь призму його почуттів.
Технічні зауваження для мене важливі.
Щодо описів, то я цим часто грішу. Так, що слова Ваші можуть бути цілком слушні (Хоча тут, я здається, не наробив непролазних описових хащів).
Отож, якщо маєте бажання, запрошую розкритикувати більш детально та прискіпливо.
Буду радий і щиро вдячний.
Вітаю, авторе! Оповідання вам, безумовно, вдалося. Єдине, не впевнена щодо відповідності конкурсній темі, про Перемогу у війні.
Приємно, що Вам припало до душі.
Дякую.
Вітаю, авторе!
Дуже болюче оповідання. Важке, емоційне. Жорстка і жорстока реальність.
З точки зору емоційності – виконано прекрасно. Єдине, що не сподобалося суб’єктивно – певне олюднення ворога. Тобто, постріл не одразу, а якісь спроби докричатися і зупинити. Так, як би діяли цивілізовані солдати. Розумом я розумію (даруйте за тавтологію), що епізод більше грає на розкриття горя Степана, ніж на олюднення ворога. Та все одно – відмовляюся сприймати навіть побіжне і вимушене олюднення. Це, повторюся, суб’єктивне сприйняття.
І друга, більш об’єктивна претензія – фантелемент тут зовсім не грає ключової ролі. Ну, тобто, формально він є, але сюжет не рухає ніяк, і якщо його прибрати, в сюжеті оповідання не зміниться нічого. Для фантастичної літератури така роль фантпртпущення вкрай небажана.
Успіхів та наснаги!
Дякую.
Таке воно в мене вийшло…
Авторе, до сліз!
Дякую.
Вразило, значить вдалось.
Найгірше те що писалось на грунті ральної події.
В цьому навіть сумнівів не було.