12 Червня, 2024

Абстракція

Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди

 

 

 

 

повість

 

Абстракція

 

 

 

 

 

Вперше

 

Вінець

 

 Розділ 1

Аберація

 

***

Період послаблення магнітного поля зірки Безназви(Квантум) досягнув точки змін, як підтвердження початку чергової фази реконструкції сегмента Водяний шлях в матеріальному форматі неосяжного Безмежжя.

Виникла аберація енергетичних деструкцій максимально наближена до межі втрати стаціонарних параметрів. Таке явище відбувається з періодичністю три рази на повний оберт материнської зірки навколо зони Біполярна аномалія.

Як наслідок, планетарна система Єдина тимчасово досягла зони нульового спротиву гравітації зірки Безназви(Квантум), Спектр випромінення Безназви(Квантум) змінився до стану тотального домінування гібридних фракцій. В люмінесцентних потоках переважав сірий колір.

Природний супутник Єдиної – планетоїд Абстракція,  частково змінив орбіту, порушивши паритет синхронізації із гравітаційним індексом, наблизившись до критично низької позиції.

Почався найбільш сприятливий період для доставлення не санкціонованих контейнерів з орбітальних станцій на поверхню Абстракції. Виявлення і фіксація траєкторії цих об’єктів ускладнена новими обставинами.

Від однієї із приватних станцій, на орбіті Абстракції, відокремився транспортний модуль. Опісля трансформації до параметрів пілотування, увімкнулися стабілізаційні прискорювачі. Незабаром модуль досягнув критичної межі неповернення.  Відбулося катапультування контейнера. Опісля спрацювання системи тотальної деконструкції почалася самоліквідація транспортного модуля, згідно із секретним протоколом консорціуму г(о)б Аш(О)Аш. Незабаром вантаж з нештатним обладнанням потрапить на Абстракцію до зони розташування бази “Вінець”.

Колонізація Абстракції істотами обтяженими інтелектом із планети Єдина, досягло помітного прогресу від часу завершення першого періоду рконструкції системи зірки Безназви(Квантум). Наразі створено тестову модульну базу Вінець де перебувають чотири місіонери. Основна мета місії – пошук ознак існування бази Куратора на дні кратера Осоння.

 

 

***

Спрацювала система аварійного сповіщення модульної бази Вінець: загроза безпеки найвищого рівня. Критичні похибки системи командного сервера свідчили про неліквідність наявного захисту щодо запобігання впливу зовнішньої загрози.

Опісля короткочасного знеструмлення, почали блимати аварійні маячки фіолетового кольору, як свідчення готовності модульної бази до самоліквідації.

Пронизливе чергування низьких і високих частот сигналу тривоги спричиняло зміну тиску у модулях бази. Система вентиляції раз по раз змінювала автоматичні налаштування. В унісон моторошним звукам, у переході між відсіками й шлюзовою камерою, з періодичністю в кілька секунд, закривалися й відкривалися стулки прозорих дверей.

Подібні ситуації неодноразово моделювалися на планеті Єдина в нештатному режимі та відповідно етапу проведення місії. Ретельно перевірявся алгоритм дій та чіткість реакції колоністів, але виключно на віртуальних симуляторах і переважно без відповідної кризи емоційного перевантаження…

За кілька хвилин опісля спрацювання аварійної системи, почався тотальний збій контролю життєзабезпечення модульної бази. На всіх моніторах, без підтвердження командира бази, увімкнувся зворотний відлік самоліквідації.

До моторошних сигналів доєднався голос низької тональності. Ідентифікація особи: гендер XX. Повідомлення з інтервалом тридцять секунд:

– Колоністам планетоїда Абстракція, приготуватися до наслідків протоколу номер мінус один! В терміновому порядку залишити базу Вінець.

Усі четверо колоністів терміново залишили свої справи аби зібратися в апаратному відсіку командного модуля.

Команда бази Вінець: дві особи XX, дві особи ХУ. Члени й членкині одягнені в комбінезони з відповідною ідентифікацією кольору згідно з регламентом виконуваних функцій на час зміни чергування.

Цієї доби статутним командиром модульної бази був гендер XX. Особа, одягнена у комбінезон білого кольору із відповідно тимчасовим псевдо Номеродин. Ім’я громадянина планети Єдина, згідно з паспортом: Норма Безмежність.

Її три колеги відповідно отримали протокольні посади, без зміни псевдо та згідно з функціональними особливостями на період поточної доби. Взаємозалежність членів місії потребувала відповідної універсальної взаємозамінності. Ця обставина обумовлена цілком прагматичним алгоритмом аби виключити невідповідність дій при виникненні аварійних ситуацій з втратою функцій одного чи декількох колоністів.

Гендер XX. Стать: жінка. Псевдо Номердва. Справжнє ім’я, згідно з паспортом: Абсолютна Вічність. В червоному комбінезоні; сектор відповідальності: комунікація  з орбітальними станціями Абстракції та центром контролю на планеті Єдина.

Гендер XY. Стать: чоловік. Номертри. Справжнє ім’я, згідно з паспортом: Континуум Стандарт. У фіолетовому комбінезоні. Зона відповідальності інженерна реконструкція нових модулів станції Вінець відповідно до нових завдань.

Гендер XY. Стать: чоловік. Номерчотири. Справжнє ім’я, згідно з паспортом: Статус Контроль. В чорному комбінезоні. Відповідальний за проведення науково-дослідних експериментів.

Щодоби колоністи мінялися функціональними обов’язками. Відповідно до протоколу усі четверо були взаємозамінні на випадок нештатних ситуацій.

Наступної доби Номеродин мала святкувати свою першу добу з’явища свідомої реальності внутрішньоутробного розвитку в лоні материнської особи. Віднедавна з’явищем вважають реконструкцію зиготи опісля першого вдалого поділу. Команда збиралася поздоровити новоз’явлену і потайки приготувала подарунок – її улюблену страву: свіже зірвані жолуді, що достигли в оранжереї, завдяки клопоту Номердва. Привітання запланували за пів години…

Розділ 2

Ідентифікація

 

***

Неподалік модульної бази “Вінець“ щойно опустився контейнер без попередньої синхронізації навігаційних систем. Ідентифікація об’єкта не внесена в реєстр запланованого доставлення вантажів.

Зазвичай контейнери прибували з орбітальних станцій згідно із графіком освоєння апаратури й допоміжних інструментів. Для цього був визначений периметр на відстані один кілометр від модульної бази. В чітко означений час і опісля відповідних налаштувань сигнальних систем.

“Вінець” знаходилася біля похилої стіни кратера Безсоння. До зони скидання контейнерів десять хвилин ходу вантажного робота.

Заплановані постачання вантажів з орбітальних станцій державного реєстру прибули минулої доби, згідно з відліком часу на Єдиній. Відповідно до контракту, місіонери зобов’язані виконати наукові дослідження, що напряму стосуються пошуку так званої “бази Куратора”.

Державні програми освоєння супутника Єдиної потерпали від нестачі фінансування. Тому були визнані безперспективними. Хоча на те були й інші вагомі причини. Про які донині не повідомлялося широкому загалу цивілізації. Згідно з ліцензією на науково-дослідну діяльність приватної компанії “Вінець” в межах гравітаційного впливу зірки Безназви(Квантум), що організувала місію з відкриттям модульної бази на поверхні планетоїда Абстракція, організовано поетапне доставляння вантажів орбітальними човниками державного реєстру цивілізації осіб обтяжених інтелектом на планеті Єдина.

 

 

 

***

Номеродин отримала кодоване повідомлення про термінове завершення місії модульної бази “Вінець”.

– Чергова партія вантажу з орбітальної станції для модульної бази Вінець. Поза графіком, – Номеродин пошепки повторила, щойно отримане  повідомлення. Обвела поглядом своїх колег і продовжила. –  Точка доставляння не відповідає координатам вантажної зони. І, найголовніше, відсутнє кодування контейнера. Доволі нестандартне привітання з днем Людини. До речі, вітаю шановних колег, з цим сакраментальним святом. Текст повідомлення містить великий обсяг інформації. Я розіслала усім членам місії на комунікатори для ознайомлення в режимі свідомої кореляції.

Номерчотири провів долонею по маківці від потилиці до лоба й скрушно посміхнувся:

– Відповідно до графіка, доставлення мало відбутися не раніше наступної доби. Заявлений модулятор штучного магнітного поля. для локального утримання інертної матерії. Підготовка до створення атмосферного купола над модульною базою…

– Міфічний другий період Зежиттєвлення на планеті Єдина розпочався. – Номердва пошепки повторила текст із повідомлення.

– Це схоже на апокриф. – Номерчотири провів долонею по маківці. Від цього з’явилися барвисті іскорки.

– Ти заряджений немов новий акумулятор. – Номердва спробувала й собі провести по маківці, в очікуванні барвистих іскорок. Дарма.

– Не знаю. Таке зі мною вперше. Можливо реакція організму на агональну перспективу…

Нині, перед колоністами стоїть непростий вибір. Вибір, між кількома варіантами власної смерті. Або ж це буде покірне прийняття невідворотності, або ж істотам обтяжених інтелектом належить спробувати якомога довше залишатися в стані утримання життєвих функцій. Боротися за життя до останнього подиху й стукоту серця.

На Єдиній, в терміновому порядку, проводиться антипандемічна акція. Біосфера зазнає впливу поляризаційного опромінення. Враховуючи початок другого періоду аберації, дія поляризації буде підсилена щонайменше на два порядки.

Ініціатором радикалізації антипандемічних заходів став генеральний менеджер консорціуму “Вінець” г(О)б. З огляду на загрозу зникнення цивілізації, планується тотальне знищення носіїв мутацій вірусу Життя-8 з агресивною протекцією. Від одноклітинних бактерій до біологічних структур обтяжених інтелектом. Цей період на планеті Єдина назвали другим періодом Знежиттєвлення.

В системі бункерів архіпелагу Ідилія, обладнано сектори для проживання, на період другого Знежиттєвлення для мільйона людей з толерантним симбіозом мутацій вірусу Вінець та адекватним імунітетом до патогенних форм інших вірусів.  Означено й перспективу розвитку в умовах ізоляції, до тринадцяти мільйонів особин. З рівноцінним гендерним поділом для швидкого відновлення цивілізації. Період очікування до відновлення фону Біосфери становить від тридцяти до ста років.

І, найголовніша, для колоністів інформація.

Експедиція на планетоїд Абстракція була організована, виключно для виявлення бази Куратора і подальшої експлуатації для перспективи поширенню отрути Вінець-т за межі планетарної групи Єдина.

Наразі Номеродин доведеться приймати рішення. Невтішне і фатальне. Питання тільки в тому, як вони загинуть. Чи залишаться на станції та чекатимуть фатальний вибух чи намагатимуться до максимуму продовжити свій життєвий цикл, як належить істотам обтяженим інтелектом…

 

 

Розділ 3

Трансформація

 

***

Контейнер доставлений з орбітальної станції, знаходився в зоні Нуль. Критична відстань для  враження модулів “Вінець”. Виникла загроза дії наслідків контакту вантажу із поверхнею Абстракція для зовнішніх сенсорів  і навігаційного обладнання модульної бази.

Перша, вдала місія на поверхню планетоїда Абстракція зазнала нищівних трансформацій. Енергії від джерел аварійного сповіщення недостатньо для усунення небезпеки. Безперервний звуковий сигнал завадив продуктивній комунікації між колоністами. Тимчасовим командиром екіпажу місії “Вінець” прийнято безпрецедентне рішення.

Номеродин, опісля вагань, все ж відключила аварійне сповіщення, всупереч нормам штатних протоколів. Для забезпечення енергопостачання, колоністам довелося зняти частину захисних бар’єрів, окрім шлюзового відсіку командного модуля.

Усі четверо мовчазно стояли біля ілюмінатора та розглядали незвичайний об’єкт поблизу світлої стіни кратера Безсоння. Вони вперше бачили поверхню Абстракції в режимі візуального контролю, а не через відеокамери фіксації реального часу.

– Не раджу захоплюватися. Імпульсні розряди випалять сітківку. – Раптом преревала мовчанку Номеролдин. – Активна фаза аберації дістанеться планетоїда. Ці номалії активуються на порядок. Не врятує захисний екран.

Попередження Номеродин залишилося без належної реакції членів команди. Вони продовжували споглядати на чарівний краєвид за ілюмінатором.

– Нам поталанило жити в такий період розвитку системи зірки Безназви(Квантум). – Номертри прикрив очі долонями й рвучко прибрав. – А ви помітили, що спектр світла змінився. Переважає сірий колір.

– Помітили? – Номердва скептично посміхнулася. – Цей спектр поза межею сприйняття людського ока. Ти жартуєш? Мене завидки беруть. Тим такий врівноважений.

– Він жартує, але ж…, –  озвався Номерчотири. – Направду. Я теж помітив. Світло за ілюмінатором не таке, як зазвичай. До всього, нам ще й зірвали дослідження. Цікаво, що б зафіксували прилади? Один раз на тисячу років відбувається аберація в системі Безназви(Квантум) А ми стоїмо й тупо зиримо через ілюмінатор. – Він, мимоволі провів долонею по маківці від потилиці до лоба.

– Сірий… Нехай. – Номердва наслідувала приклад Номертри. Приклала руки до очей і рвучко прибрала. – Якщо так, то, й направду, виникає ефект сприйняття аномалії спектра світла.

– Аномалії… – Номеродин скрушно посміхнулася. – Кажу, як спеціаліст. Короткочасний період акомодації на долю секунди дозволяє зафіксувати сірий спектр. Утім, ми не про те говоримо. До цієї аберації готувалося кілька десятків поколінь цивілізації на Єдиній Все було очікуваним. Окрім цього… – Вона знову вказала на блискучий об’єкти поблизу модулів “Вінець”.

Кілька хвилин тому, за тридцять метрів від бази опустився блискучий контейнер без маркування. Критична відстань свідчила про нештатну ситуацію. Донині усі вантажі прибували у чітко означений час у відведену для цього зону за тисячу метрів від модульної бази Вінець. Незабаром туди відправляли вантажного робота для транспортування контейнера до місця проведення монтажних робіт чи безпосередньо до шлюзового відсіку.

Ще одна обставина додавала значущості нинішнього статусу позапланової комунікації. Позаяк, за кілька хвилин з орбітальної станції опустився ще один контейнер, але вже штатний і з маркуванням “Вінець № 16”. Шістнадцятий за обліком, санкціонований вантаж для модульної станції, прибув раніше призначеного терміну. Похибка складала одинадцять годин. Неприпустиме порушення. Без попередження і додаткових інструкцій про зміни в графіку. Забагато помилок для випадкового збігу обставин.

Згідно з протоколом, колоністи змушені приймати незалежні рішення, з огляду на  відсутність інструкцій з Єдиної.

На кілька хвилин запала гнітюча тиша. Першою порушила мовчанку Номеродин:

– Опісля доставлення несанкціонованого вантажу, зв’язок з орбітальними станціями відсутній. Автоматичні центри контролю на Єдиній, включно з реєстровими в системі єдиного управління, не реагують на термінові звернення. Мої кодовані запити спецзв’язку з адміністрацією компанії “Вінець“ для підтвердження даних, також залишаються без відповіді. – Вона зробила багатозначну паузу. – З компаніями умовного реєстру завжди так. Можуть підставити в разі траблів. Я вкотре переконалася. Цього разу, здається, фатально.

– Деякі вантажі для бази доставляє комерційна структура ‘Істота”, що напряму підпорядковується генеральному менеджеру. Вочевидь нам доставили, славнозвісний, основний вантаж. Цей пункт був однією з умов контракту. За особистим підписом головного директора. г(О)б у всій красі. – Скрушно похитав головою Номертри.

– Можливо. Але усі тут присутні дали згоду й отримали чималий аванс. Достоту чималий, – додала Номеродин. – Віддаю їм належне. Ми добровільно підписали контракт.

– Поміж іншим. Час приймати засіб “Антием”. Я вже приготувала відповідні дози. Цього разу у вигляді звичайних пігулок білого кольору. – Номердва показав відкриту долоню з чотирма білими кульками. –  Якщо ми негайно не приймемо потрібну дозу, то під впливом емоційного вікна, отримаємо неадекватні реакції на стресову ситуацію. – Номердва першою поклала до ротика пігулку. Але відразу виплюнула на підлогу. – Дарма. Хочу відчути увесь спектр емоцій. Хоча б наостанок свого існування. А ви… – Не дочекавшись відповіді, кинула на підлогу решту пігулок.

 – Правильне рішення. Я гадаю, що командир зміни не проти, – з докором зауважив Номертри й зиркнула на Номерчотири.

Номерчотрири схвально кивнув головою:

– Емоційний супровід відновиться. Адекватна реакція в системі матеріальної ідентифікації недоцільна. Сподіватися на термінову допомогу не варто. Залишається банальна система сповіщення. Древній сигнал: рятуйте наше існування. Я розумію, що це символічний варіант. Але спробувати варто.

– “Символічний ритуал”. В сенсі? – поцікавилася Номеродин. – Визнаю. Я недостатньо приділяла уваги подібним методам сповіщення. Скоріше, як данина традиціям. Перші підкорювачі просторів Безмежжя брали з собою такі засоби. Але ж минуло скільки часу. І, я не хотіла брати на борт цю безглузду синю кулю з червоними цяточками. Як виявилося недаремно. Нині вирішувати майбутнє випадає якійсь кульці.

– Ніхто не хотів. Традиційна комплектація. І, насамкінець – вимога нашого роботодавця. – Номертри вимушено посміхнувся. – Ситуація позаштатна і з, достоту, визначеним статусом. А ми вдалися до зайвих теревенів.

– Чому зайвих? З огляду на  безвихідь і приреченість, нам не залишається нічого іншого, як насолоджуватися балаканиною. І, до всього. – Номерчотри підняв над головою правого вказівного. – Такий сигнал про допомогу радше данина віруванням.

– Враховуючи, що головна мета нашої місії: вгамувати розбурхані фантазії генерального власника консорціуму “Вінець“. Довести реальність існування бази Куратора на Абстракції,  – зауважив Номертри.

– А ще, поміж іншим, пошук води в різноманітних агрегатних станах, – додала Номердва. – Воду знайшли.  В доволі специфічному стані. Майже нульова токопровідність. – Шумно видихнула. – Здуріти можна. Ми обговорюємо доцільність використання синьої кулі за лічені години до своєї смерті

– Як не дивно, але варіант з синьою кулею, найбільш прагматичний. – Номерчотири перервав Номердва. Він скрушно похитав головою й відвів погляд від ілюмінатора. –  Хоча й не варто плекати надію на порятунок, але – абсолютний нуль теж стала величина перемінної. Якщо я її зараз розіб’ю, то щонайменше,  гірше не стане.

– А знаєте… Може й не стилізація, – додала Номердва. – Ви ж знаєте. Це я особисто обирала один з символічних артефактів для місії. І, до речі, мені наполегливо рекомендували менеджери “Вінець” звернути увагу безпосередньо на цю кульку від дизайнерки Мату.

– Якщо нинішній командир нарешті дасть добро на виконання цього безглуздого ритуалу, то ми нарешті завершимо суперечки. – Номертри з докором  подивився на Номеродин.

– Отже… – Номеродин навмисне зробила багатозначну паузу, ствердно кивнувши у відповідь на закиди Номертри, – Розпочати активацію передавача сигналу у діапазоні низької частоти, – опісля вагань, додала, –  Номер… – Вона затнулася. З її обличчя зникла надмірна суворість. У цю мить Номеролин була просто жінкою: красивою, ніжною, але достоту наляканою, бо мимоволі назвала справжнє ім’я Номертри. – Стате Контро, будь ласка, активуй в мануальному режимі синю кулю.

Але ця слабкість тривала лічені секунди. Номеродин змогла опанувати себе. Немов перепрошуючи, обвела поглядом своїх колег.

Номерчотири підійшов до стіни. Провів правою долонею по маківці. Витер піт з лоба, зробив вдих на повні груди шумно видихнув. Простягнув руки перед собою Кінчики пальців злегенька здригалися. Приклав обидві долоні зовнішньою поверхнею до червоного квадрата біля круглих дверцят шафки в стіні модуля. Безшумно роз’їхалися скляні стулки. Він обережно дістав синю сферу.

– Об’єкт  направду майже невагомий. Це не сфера. Скоріше додекаедр. – Номерчотири обережно провів долонею по сфері. –  А розмір відповідний. Як моя голова. – Він приставив об’єкт до обличчя. Не вагаючись, відразу, з силою, кинув на підлогу.  Під ноги колоністів  розсипалися дрібні скалочки.

Номерчотири діяв згідно з інструкцією. Розбити кулю, означало порушити зв’язок із відповідними каналами комунікації, що має викликати реакцію відповідних активаторів. Але, те, що відбулося далі вразило колоністів. Раптом скалочки почали збиратися у дві купки, змінюючи колір на яскраво червоний і темно синій. Все відбувалося блискавично. Купки об’єдналися  в новий додекаедр. Раптом він засяяв сліпучо білими спалахами й зник…

– Активація… Вона випарувалася, – розчаровано констатував Номерчотири. – Подібне відбувається лишень  у випадку самоліквідації.

– Такі фокуси з випаровувавнням ми робили у школі на лабораторних з хімії. Нехай так, але донині ще ніхто не отримував допомоги від так званої Третьої сили, опісля активації подібної системи сповіщення. – Номертри розгублено розвів руками. – Попередні місії завершилася фатально.. Навіть не розпочавшись. Колоністи загинули в заблокованих модулях при посадці. Подібні кулі не ставали їм в пригоді.

– Можливо було не на часі або ж не в тому місці, – командирка відповіла більш впевнено. – Ми перші, хто дістався поверхні Абстракції. Можливо є надія, що ця процедура нарешті матиме сенс.

– Контакт з Єдиною не відновлюється, – доповіла Номердва, вкотре подавши кодовані запити про допомогу в мануальному режимі, – ніби на ній ніколи не існувало систем зв’язку. Навіть державний реєстр не надає відповідної інформації.

– З огляду на те, що наша місія приватна, могли виникнути відповідні зміни в протоколі в разі надзвичайної ситуації на Єдиній. Варто зважати й на цей пункт у наших контрактах.

– Що означає: надзвичайна ситуація? – перепитав Номертри

– Все, що завгодно, – без затримки відповіла Номеродин. – Але ця обставина не зменшує значущість нашої місії для прогресу існування біологічного життя на Єдиній.

– Можливо ти маєш рацію. Так, але жодних інструкцій з цього приводу. До запланованого вантажу з новою апаратурою для активації усіх пошукових сенсорів залишалося менш як добу. Насамкінець, змушений нагадати про присягання вінцю еволюції – індивідуальному я нашого соціуму.

Запала тиша. Усі колоністи мали певний ліміт ресурсів для подальшого існування в режимі активних функцій. Наразі, кожному із них треба одноосібно вирішити, як і в який спосіб він знежиттєвиться. Принаймні, згідно з правами й свободами осіб обтяжених інтелектом, вони мають на це ексклюзивне право…

 

Розділ 4

Активація

 

***

Минуло кілька хвилин мовчання. Кожен заглибився у роздуми.

Голос Номеродин був тихим і водночас ствердним:

– Вірність присязі, змушує нас діяти раціонально аби зберегти ідеальне лице. Ситуація найвищого рівня небезпеки. Мають місце термінові зміни в протоколі місії.

– Я так розумію… – Номердва відійшов від ілюмінатора і сів у крісло біля моніторів системи керування базою. – Знеструмлення бази. Транспортні роботи не відповідають на команди. Остаточно вийшла з ладу система навігації. Тепер “Вінець” глухоніма і знерухомлена. Підготовка до локального знежиттєвлення пройшла успішно. – Він навіть посміхнувся від свого жарту. – Локальний протокол ліквідації бази ввімкнеться за… Активатор менше ніж за десять метрів від бази. Он він. Виблискує у променях Безназви(Квантум).

– Цей пункт тепер вказаний в інструкції, як аварійне завершення місії у випадку нештатної ситуації пов’язаної з безпекою планети Єдина. Я не знаю. Трапилося непередбачуване чи навпаки, але є надія, хоча й примарна, що це просто аварія на орбітальній станції, що спричинила викид модуля системи самознищення. Ваша думка, Номертри.

– Можливо й аварійний викид. Пропоную діяти згідно з протокольним алгоритмом, але з урахуванням позитивної пролонгації для членів та членкинь місії.

– Майже смішно. Особливо порадувало слова: пролонгації та членів, – відповіла на жарт Номеродин. – Чітке дотримання інструкцій вже не має сенсу. Ви розумієте про що йде мова?

–  Ми – сакральна жертва. Базу ліквідують, – уточнила Номердва.

В цей час перестали блимати сигнальні маяки. Поволі затихав звук аварійної сигналізації. Натомість механічний голос повідомив наступне:

– Повідомлення. Генерація автоматична. Система аварійного сповіщення. Незворотна активація. Місія приватної компанії Вінець на стадії запланованої ліквідації. Планета Єд…

Голос обірвався на пів слова. Вкотре увімкнулася система аварійного сповіщення, але цього разу в унісон із лязкотом металу і шипінням розірваних магістралей системи кондиціонування.

– Я до останнього мав сумніви, що все завершиться подібним чином. Але… – Номерчотири відійшов від ілюмінатора і сів на підлогу, обпершись спиною об стінку.

         Разом із сигналами тривоги почався зворотний відлік. Механічний голос монотонно почав повторювати:

         – До початку ліквідації залишилося. П’ять дев’ять п’ять дев’ять, п’ять дев’ять. Вмикаю табло…

На усіх моніторах увімкнувся час зворотного відліку до ліквідації.

         – Маємо шістдесят хвилин. На все про все, – опісля багатозначної паузи, додала Номеродин, – а ще є скафандри. Там ресурсу на чотири години. І кисневі свічки…

– Правильно. Підтримую. – Номердва схвально кивнула головою. – Не здаватися ж отак просто, немов нажахані істоти. Треба по максимуму використати усі ресурси для виживання.

– Активатори вибухових зарядів загальної дії знаходяться за десять метрів від бази. Я знайомий з цією системою ліквідації. Тотальне знищення. Жодних слідів. Від бази “Вінець” залишаться дрібні уламки.

– Не тільки ти, – зауважив Номерчотири. – Вага контейнера не під силу для нас. Навіть, якби нам вдалося покласти його на транспортну платформу. Ми не встигнемо перемістити цю штуковину на безпечну відстань від бази, а потім самим вийти із зони ураження.

Не змовляючись, усі четверо колоністів стали в коло і взялися за руки. Деякий час стояли мовчки, дивлячись одне на одного. В цю сакраментальну мить вони віддавали шану своїм тілам, думкам, мріям. Так і мають завершити життєвий цикл достойні особи: без тіні сумніву в доцільності своєї місії.

– Гадаю, що варто спробувати деактивувати таймер зворотного відліку Знаю, але ж…, – Номерчотири скрушно похитав головою у відповідь на спробу жінки в жовтому комбінезоні заперечити йому, – але не стояти ж нам біля ілюмінатора і чекати, відраховуючи в унісон останні секунди.

– Згоден. Принаймні, маємо шанс прожити ще кілька годин, – нарешті прийшов до тями Номертри. – Кожна мить життя має цінність. Не варто з осудом дивитися одне одному в очі. Основа генетичного коду – жага до існування. Так, командоре? – Він подивився в очі Номеродин.

– ! – Вона схвально кивнула головою.

Номеродин вже знала напевно, що заздалегідь активовані нею скафандри для запланованого першого виходу на поверхню Абстракції, стануть для них останнім прилистком. Посадова інструкція віднині не має домінантного пріоритету. Вираз обличчя Номеродин свідчив про рішучість. Вона поклала руку на груди й нахилила голову. Ні, вона не боялася передчасно завершити життя. Вони усі були готові до подібних ситуацій. Їх обрали серед сотень претендентів. Впевнена і сконцентрована, уважно вислухала усіх, а вже потім сказала своє слово:

– Чотири комплекти спорядження підготовлено до виходу на поверхню Абстракція. – Номердва провела рукою по матовій поверхні свого скафандра.

– Пошуки бази Куратора завершено. Чергова спроба істот, обтяжених свідомим інтелектом, доторкнутися до першопричини вічності, зазнає невдачі. Таємниця отрути Життя 8 поза зоною досяжності.. – Номертри одягнула свій скафандр і взялася до налаштування кріплення шолома.

– Даруйте. Можливо недоречно, але маю завершити дослідження. Я в оранжерею. – Номердва вийшла із командного модуля.

Решта команди здивовано переглядалися, проте, жоден не виказав  особистої думки.

За кілька хвилин Номердва повернулася з мініатюрним дубом у білому вазоні.

– Сакральний дуб. Він живий, як і ми. На ньому вже достигли жолуді. Їх всього чотири. Скоро мали б опадати. Я планувала висадила їх в нові вазони. Генетична селекція для харчових потреб місіонерів модульної станції. – Вона зірвала жолуді.

– Альтернативна харчова добавка. – Номерчотири посміхнувся.

 – Оскільки, експеримент завершено, з огляду на форс мажорні обставини, пропоную з’їсти ці смаколики негайно. Не жувати. Відразу проковтніть. – Номердва роздала колегам малесенькі жолуді. Першою вкинула до рота коричневий плід та відразу ж проковтнула.

– Але…. – спробувала заперечити Номеродин, але побачила в очах Номердва неймовірний блиск жаги до життя. Тому це поглинання жолудів мало вже зовсім інший контекст.. – Символічно. – Вона поклала до рота жолудя й проковтнула. – Правильно. Ці плоди мали пріоритет, бути матеріалом для відновлення наших тіл.

– Вона має рацію. – Номертри підкинув жолудя над головою і вправним рухом вхопив ротом.

– В них є життя. Ці крихітки почнуть проростати всередині нас. – Номерчотири торкнувся язиком маленького жолудя на своїй долоні. Маленька горошинка приліпилася до язика. – Рости великий. – Він теж проковтнув свого жолудя.

– Пора. – Номеродин наділа шолом і рвучко відвернулася до стінки модуля.

Вона зосереджено прослухала повідомлення зі спостережної станції на орбіті Абстракції, щойно була активована автономна лінія зв’язку командира бази Вінець. Подібні сповіщення генеруються в автоматичному режимі бортовим комп’ютером і розповсюджуються нонстоп без конкретної прив’язки до отримувача: “Планета Єдина. Запущено процес ліквідації біосистеми, враженої отрутою Життя-8. Збереження генофонду в евакуаційних терміналах.

Планетоїд Абстракція. Вантаж не ідентифіковано. На жодній з орбітальних станцій Абстракції не виявлено джерела активації.  Ймовірність втручання істот поза межами планетарної системи Єдина. Запущена програма ліквідації модульної бази Вінець. Текст голосового повідомлення вважати актуальним. Інформація подана з урахуванням наслідків реакції контрольних систем. Пілотовані сателіти на орбіті Абстракції припиняють своє існування разом з колонією Вінець на поверхні планетоїда…”.

 

 

***

Номеродин мала повідомити команду про жахливу звістку із Єдиної. Вона показала жестами, щоб колоністи теж одягнули шоломи та активували автономний режим функціонування скафандрів. Зачекавши поки усі виконають необхідні процедури, затулила собою ілюмінатор і продовжила.

Тепер її голос можна було чути лишень в систему автономного зв’язку.

– Наразі я ще не активувала систему комунікації між нами. Ви маєте змогу чути тільки мій голос. По завершенні я увімкну систему в повному форматі. Статус командира місії надає мені право не повідомляти вас про щойно отриману інформацію. Але враховуючи наше становище, я ознайомлю вас із щойно отриманим файлом у закодованому форматі. Він дійшов із запізненням. Скоріше це аварійне спрацювання автоматичних систем сповіщення від центру керування місією на Єдиній.

Троє її колег стояли непорушно в очікуванні. Скафандри завадили їм чути жахливим звукам аварійної сирени й бачити блиманням червоних маячків у фіолетовому тумані. Перед їхніми очима був екран із зображенням приміщень модульної бази в форматі доповненої реальності із зеленим штрихпунктирним дороговказом в напрямку виходу. Зображення фігур колоністів передавалися відповідно до синхронізації в реальному часі. Автономна система зв’язку працювала в штатному режимі з певними корективами командира Номеродин.

– На превеликий жаль… На Єдиній запущено програму самознищення. Скоріше за все Єдина вже втратила частину продуктивної біосфери. І, найголовніше для нас…  запущено процес ліквідацію бази Вінець разом зі всіма орбітальними саптелітами. Джерело активації відсутнє. Є вірогідність втручання біологічних істот або ж автоматичних систем не ідентифікованих в планетарній системі зірки Безназви(Квантум). Даремно ми ганили державний реєстр. Місію пошуку бази Куратора на Абстракції завершено. Боротьба з пандемією довела людство до фатальних наслідків. Виживуть виключно обрані особи зі стійкою імунною реакцією на дію вірусу Життя-8. Себто носії мутації Вінець т. У мене все. Я вмикаю режим штатної комунікації.

– Знищити отруту Життя-8 неможливо. Рано чи пізно вона заявить про себе. Зміниться форма експансії… – Номердва підняла руки вгору, ніби випробовуючи мануальну функцію скафандра. – Класика. Загальновідома інформація. Обрані симбіотики з найбільш патогенною мутацією отрути Вінець творіння. Усіх індивідів без цієї ідентифікації вирішили просто знищити. Я не знаю напевне, але найближче майбутнє цивілізації цілком прогнозоване. Людину обтяжену інтелектом вважатимуть вінцем творіння еволюції. Система панування банальної технократії, тоталітаризму і наукового невігластва.

– Наразі ми останні з осіб, які мають збалансований імунний захист, з блоком до вірусної активності отрути Життя-8 – Вінець творіння. Свідомий вибір за умови стати першими колоністами на поверхні планетоїда Абстракція. Наразі нам залишається лишень зберегти обличчя і…

– Нам залишиться понад три години життя. Одного на всіх… Враховуючи кисневі свічки. Але наразі вони зайві. Відсутнє герметичне приміщення. – Голос Номеродин вже не був таким впевненим. Відчувалася розгубленість і знову проявилася тонка жіноча натура. – Сподіваюсь, що ми встигнемо відійти на безпечну відстань. До стіни кратера де знаходиться великий камінь. Він певною мірою захистить нас від вибухового опромінення. Там ще є заглибина в стіні… Виходимо. Слідуйте зеленим штрих пунктирним лініям. Не гаймо часу.

– Не гаймо часу? – вихопилося у Номердва. – У даній ситуації важливішим було б і направду зберегти лицевий череп…  Себто, обличчя. Для посмертної маски. Була така традиція на Єдиній ще до Льодовикового періоду. Технічно ця процедура цілком можлива. То, як не гаймо часу і…?

– Коректне запитання. Але не доречне Наші посмертні маски зроблять відеореєстратори в цифровому форматі. Проте не закінчувати ж нам цикл існування в ганебному очікуванні смерті…. – Номеродин добирала слова. В такі хвилини надзвичайно важливо знайти їх і поділитися з ближніми аби вони відчули єдність і надію на рятівне диво.

– Я не про це. – пошепки відповів Номердва. – Які перспективи? Яка доречність. Ми приречені. Ми й так теревенимо про всілякі нісенітниці. Немов ситуація вирішиться у штатному режимі. Обговорюємо, сперечаємося, шукаємо компроміси…

– А я про це. Нам варто бігати по станції, виказувати стурбованість з перекошеними від надлишку емоцій обличчями та горлати: “Аварія! Ми всі загинемо! Нам кінець!”. Мені особливо не подобалися подібні сцени у фантастичних фільмах. – Номертри відчутно торкнувся плеча свого колеги. – Отже. Будемо розв’язувати проблеми не в міру їхнього надходження, а навпаки. Наразі цей жарт цілком виправдана формула.

– Якщо так, то… – Номеродин шумно видихнула. Їй сподобалося одкровення Номертри. – Номерчотири, візьміть з собою ще кілька низькочастотних модуляторів. Не даремно ж ми готувалися. От з цього й почнемо розв’язувати проблеми навпаки…

– Зізнаюся чесно, командире. Я без вашого наказу вже взяв чотири штуки. – Він показав блискучу сумочку на поясі.

– Нехай так. – Номеродин зупинилася перед дверима до шлюзової камери, як і належить тимчасовому командиру, згідно з регламентом нештатної ситуації. Вправним рухом від’єднала блискучий трикутник розміром з долоню від ручки дверей до шлюзової камери модуля. Це був чіп з інформаційним сховищем. – Тепер ви. – Вона поклала трикутник у нагрудний контейнер Номерачотири. – Передаю своє право згідно з регламентом внутрішнього статуту бази Вінець.

Здавалося б не на часі дотримуватися усіх правил, але колоністи намагалися не зважати на невідворотність своєї долі. Завжди залишатися тим, ким ти є – головне гасло, згідно з даною присягою особистому я. За будь-яких обставин і незалежно від власних емоцій. Повноцінно жити навіть знаючи скільки залишилося до завершення циклу біологічного функціонування. Ці четверо були добре підготовленими та мотивованими індивідами й знали напевно на що вони дали згоду, підписавши контракт із концерном “Сапієнс’”. Їхні імена вже вписано в історію освоєння Безмежності…

– Беру відповідальність. Ваш час, Номеродин, в статусі командира місії щойно завершився. Згідно з регламентом я маю останнім залишити базу.

– Я приймаю вашу функцію. – Номеродин приклала праву руку до голови.

Номертри й Номердва також стали один навпроти одного аби виконати передачу функцій.

– Буде так. Функції передано. – Номерчотири  приклав руку до правої сторони грудей. – Ми продовжимо свою місію. Нехай ця спроба наразі символічна. Кожен із нас свідомо давав особисту присягу індивідуальному я. Якщо наша акція відчаю не суперечить основним принципам індивідуалізму, то все гаразд. Ми вибрали правильний шлях завершення життєвого циклу. Достойний і вартий наслідування індивідами. Не гаймо часу.

– Не гаймо часу. – погодилася Номердва. – Місія вважатиметься успішною тільки опісля першої спроби знайти прохід до бази Куратора. Незалежно від результату. Принаймні ми спробуємо. Або ж просто виділити воду в чистому вигляді із породи, використавши низькочастотні модулятори…

Вони не чули механічного голосу, що повідомляв: “П’ять один тридцять…”.

– Гаймо час помірковано. Наразі цей вираз звучить, як лозунг. – Номертри спробував пожартувати.

– А ми й гаємо. Все згідно з регламентом. Поспішати не варто. Найменша помилка зведе нанівець усі наші плани. – Номерчотири завершив розгерметизацію шлюзової камери. До виходу на поверхню Абстракції  залишалися лічені секунди. Він зупинився перед виходом. – А тепер про найголовніше.

Номер Чотири взяв за руку Номеродин. Теж саме зробили Номердва і Номертри. Усі троє, промовили:

– Ми вітаємо тебе, Номеродин з добою з’явища. Будь і будеш.

Номерчотири відпустив руку Номеродин і запропонував право першості для виходу із бази:

– Прошу вас першою ступити на поверхню планетоїда Абстракція. Ви ведуча. Ми за вами, згідно з регламентом протоколу. Слід у слід.

– От і все… – Номеродин зробила крок через поріг модульної бази “Вінець”. На сірому піску залишився чіткий відбиток сліду першої місії колоністів на поверхню планетоїда Абстракція. Він проіснував лічені секунди та був змінений тими, хто йшов за Номеродин.

Дотримуючись розміру кроків ведучого, вийшли Номердва, Номертри. Останнім залишив базу, згідно з новою посадою, колоніст Номерчотири. Він, як і належить командиру, попри аварійну ситуацію, увімкнув, згідно з інструкцією, режим герметизації шлюзової камери. Стулки дверей востаннє поповзли на зустріч одна одній…

 

 

 

Розділ 5

Сублімація

 

***

…Поза межами модулів бази Вінець, режим візуального контролю для колоністів кардинально змінився. Тепер усі четверо споглядали навколишнє в реальному часі та ще й з відповідним звуковим супроводом. Візуалізація відбувалася без алгоритму безпекової затримки даних від зовнішніх камер контролю на випадок імпульсних спалахів енергетичних субстанцій в атмосфері планетоїда Абстракція. Блискавичні викиди енергії спричиняли порушення передачі даних і автоматичне відключення візуалізаторів.

Вони йшли один за одним. Крок в крок. Налагоджений ритм убезпечує від зайвої витрати енергії в умовах гравітаційного дисбалансу Абстракції.

Повернутися до конкурсу: Фантастичні пригоди